Малійська література
Малі́йська літерату́ра — література сучасної держави Малі, невід'ємна частина її культурного надбання.
Рання малійська література[ред. | ред. код]
Правитель імперії Сонгай Аскія Великий свого часу був покровителем літератури. От що написав у 1510 році марокканський дослідник XVI століття Лев Африканський:
У Томбукту багато суддів, лікарів і священнослужителів, і всі вони отримують хорошу платню від короля. Він дуже поважає вчених людей. Великий попит на рукописні книги, привезені з Барбарії (Північна Африка). Торгівля книгами приносить більше прибутку, ніж будь-яка інша сфера бізнесу.
Серед тогочасних письменників особливо виділяється Ахмед Баба аль-Тімбукті.
Сучасна малійська література[ред. | ред. код]
Хоча малійська література є менш відомою, ніж її музика,[1] Малі завжди була одним із найжвавіших інтелектуальних осередків Африки.[2] Літературна традиція Малі здебільшого є усною, джалі декламують або співають історії та оповіді зі священих писань.[2][3] Амаду Ампате Ба, найвідоміший історик Малі, провів більшу частину свого життя, записуючи усні перекази своїх власних учителів фуланке, а також переказів бамана та інших народів манде.[3]
Найвідомішим малійським романом є Le devoir de violence Ямбо Уологуема, який отримав премію Ренодо в 1968 році, але його доробок зіпсували звинувачення в плагіаті. Цей твір — похмура історія слабко завуальованої імперії Бамбара, що ґрунтувалась на рабстві, несправедливості та стражданнях.[2][3]
Масса Макан Діабате, нащадок гріотів, відомий у франкомовному світі своєю роботою над Епосом про Сундіату, а також своєю «Кутаською трилогією», серією реалістичних повістей, заснованих на сучасному житті його рідного міста Кіта.
З-поміж інших відомих малійських письменників — Модібо Сункало Кейта, Маріз Конде (уродженка Французьких Антильських островів, зробила письменницьку кар'єру, пишучи про народ бамабара, з якого походить), Мусса Конате та Філі Дабо Сіссоко.[2][3]
Половина дії роману «Божі щепки» сенегальського прозаїка (представник народу волоф) Усмана Сембена відбувається в столиці сучасної Малі місті Бамако.
Українські переклади[ред. | ред. код]
Українською перекладено зразки творчості малійських поетів, так окремі вірші Г. Діавари, С. Сірімана, А. Кунти, Ф. Д. Сіссоко в перекладах І. Малковича, О. Масикевича, Вс. Ткаченка публікувались у «Всесвіті» (1979, № 5, 11; 1980, № 4; 1981, № 3), антології «Поезія Африки» (К., 1983) та збірці світової поезії ХХ ст. «Заграва» (К., 1989). Казку народу бамбара (малійська народна) «Тідіан» ввійшла у видання «Казки народів світу» (К., 1989).[4]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Ткаченко В. І. Малійська література // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н. — С. 277-278 → Стаття на izbornyk.org.ua
- Velton, Ross Mali. Bradt Travel Guides (2004) ISBN 1-84162-077-7. (англ.)
- Milet, Eric & Manaud, Jean-Luc. Mali. Editions Olizane (2007). ISBN 2-88086-351-1. (фр.)
|
