Малі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Малі
République du Mali

Прапор Малі Герб Малі
Прапор Герб
Девіз: "Un peuple, un but, une foi"
"Один народ, одна мета, одна віра"
Гімн: Pour l'Afrique et pour toi, Mali
"Для Африки і для тебе, Малі"
Розташування Малі
Столиця Бамако
12°39′ пн. ш. 8°00′ зх. д. / 12.650° пн. ш. 8.000° зх. д. / 12.650; -8.000
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Французька
Державний устрій Напівпрезидентська республіка
 - Президент Ібрагім Бубакар Кейта
 - Прем'єр-міністр Модібо Сідібе
Незалежність від Франції 
 - Проголошено 22 вересня 1960 
Площа
 - Загалом 1 240 192 км² (24)
 - Води (%) 1.6
Населення
 - оцінка Липень 2009 р. 12,666,987 [1]Герб Малі - прийнятий від 20 жовтня 1973. Девіз республіки Малі «Un Peuple, Un But, Une Foi» (Люди, Одна Мета, Одна Віра), відповідно до статті 25 Конституції.

Герб республіки Малі має круглу форму, на червоному тлі представлені основні символи: Мечеть, стерв'ятник в польоті, золоте сонце, що сходить, і національна зброя - луки. (71)

 - Густота 11 чол/км² (207)
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний $14.48 млрд (135)
 - На душу населення $1,200 (166)
ІРЛП  (2004) 0.338 (низька) (175)
Валюта КФА франк BCEAO (XOF)
Часовий пояс
Коди ISO 3166 MLI
Домен інтернету .ml
Телефонний код +223
Saheluzrasas.PNG

Політичні структури
Сахеля

XI-XIII ст.
Імперія Гана  ·  Канем  ·  Текрур
XIII-XVIII ст.
Джолоф (Волоф)  ·  Імперія Малі  ·  Імперія Сонгай  ·  Моси  ·  Міста-держави хауса  ·  Багірмі  ·  Вадан  ·  Дарфурський султанат  ·  Сеннар  ·  Борну  ·  Сокото  ·  Масина  ·  Такедда
XIX-XX ст.
(Колонії)
Британська колонія Нігерія  ·  Судан (колонія)  ·  Французька Західна Африка  ·  Французька Екваторіальна Африка
XX ст.
(Незалежні держави)
Сенегал  ·  Мавританія  ·  Буркіна-Фасо  ·  Малі  ·  Нігерія  ·  Нігер  ·  Камерун  ·  Чад  ·  Судан  ·  Еритрея


Малі, офіційна назва Республіка Малі (фр. République du Mali) — держава в північно-західній Африці, межує на північному сході з Алжиром, сході з Нігером, південному сході з Буркіна-Фасо, півдні з Кот-д'Івуар, південному заході із Сенегалом і Гвінеєю, заході і півночі з Мавританією. Площа країни становить 1 240 192 км². Населення за оцінкою на липень 2009 року — 12 666 987 жителів. Малі — член ООН, Західноафриканського митного союзу. Грошовою одиницею є КФА франк BCEAO

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Малі

Археологічні знахідки свідчать про те, що територія сучасного Малі була населена ще в 5-4 тисячоліттях до н. е., а розвиток землеробства почався в 3 тисячолітті до н. е. Перші письмові згадки про ці землі містяться в арабській літературі, датованій 4 ст н. е. У 8 ст. через Сахару по караванних шляхах сюди проникли араби. З 4 ст. н. е. на території сучасного Малі існували, поперемінно підсилюючись і переживаючи епоху розквіту, середньовічні держави Гана (4-13 століття), Малі (8-17 століття) і Сонгай (9(?)-17 століття).

Давня імперія Малі

У 1591 державу було завойовано армією мароканського султанату. Древні міста були розграбовані, велика частина населення виселена в Марокко, а завойовники частково асимілювалися з місцевим населенням. У 17 — 19 століттях на території Сонгай існували королівства бамбара Сегу, Каарта, фульбе (Масіна) та інші ранньодержавні утворення народів регіону.

Першими європейцями, що проникли на територію сучасного Малі, були майор Хаутон з Ірландії (1790), шотландці хірург Мунго Парк (1796) і дослідник А. Г. Ленг (1826, першим з європейців побував в м. Томбукту) і француз Р.Кайе (1827). Військова експансія Франції почалася в 1855. Місцеве населення протистояло французьким колонізаторам (туареги чинили озброєний опір владі до 1914). У 1890-х французькі війська підпорядкували практично всю територію сучасного Малі. Кордони і назва колонії неодноразово мінялися — Верхній Сенегал з центром в м. Каєс (1890), Судан (1892), Сенегамбія-Нігер (1902), Верхній Сенегал-Нігер (1904), Французький Судан (1920). У 1895 колонія включена до складу федерації колоній під назвою Французька Західна Африка (ФЗА). З 1908 адміністративним центром Французького Судану став Бамако.

Антиколоніальний рух очолила партія «Суданський союз» на чолі з Модібо Кейтою (нащадком правителів імперії Малі). Після її перемоги на виборах в територіальну асамблею (1957) був сформований автономний уряд. 28 вересня 1958 Французький Судан став автономною Суданської Республікою в складі Французького Співтовариства.

Незалежність Республіки Малі (назва взята в пам'ять про історичне минуле) проголошена на надзвичайному з'їзді СС — АДО 22 вересня 1960. Президентом незалежної держави став лідер партії Модібо Кейта, столицею оголошений м. Бамако. Нове керівництво встановило однопартійний режим, розірвало відносини з Францією і проводило політику співпраці з країнами соціалістичного табору.

У листопаді 1968 внаслідок військового перевороту, здійсненого групою офіцерів під керівництвом лейтенанта Мусси Траоре, влада перейшла до Військового комітету національного звільнення (ВКНЗ). У вересні 1969 М. Траоре став президентом Малі. У 1976 з ініціативи ВКНЗ створена нова політична партія «Демократичний союз малійського народу» (ДСМН), очолювана М. Траоре. Після прийняття нової конституції у 1979 влада перейшла від ВКНЗ до цивільному уряду, президентом країни вибраний М. Траоре.

У 1991 режим М. Траоре було скинуто внаслідок військового перевороту, очоленого начальником штабу армії, підполковником Амаду Тумане Туре. У 1992 прийнята нова конституція, що проголосила багатопартійну систему. На президентських виборах, що відбулися в 1992, главою держави вибраний колишній лідер «Панафриканської партії за свободу, солідарність і справедливість» (АДЕМА, створена в 1990) Альфа Умар Конаре. Переобраний на цей пост в 1997. У 2002 і 2007 роках президентом було обрано Амаду Тумані Туре.

Природа[ред.ред. код]

Докладніше: Географія Малі

Тер. країни б.ч. рівнинна. Північна половина Малі розташована в пустелі Сахара, центральна частина зайнята напівпустелями Сахеля, на крайньому півдні і південному заході тягнуться савани. На півночі, півдні і сході — гірські масиви вис. до 1155 м. (г. Хомборі-Тондо). На крайньому північному сході Малі підноситься масивне плато Адрар-Іфорас (до 890 м). Головні судноплавні ріки — Нігер і Сенегал. Клімат субекваторіальний (на півдні) і тропічний.

Краєвид в центральному регіоні країни

Ріка Нігер, що бере початок у Ґвінеї, у верхній течії протікає територією Малі в межах плато, що має загальний схил до північного сходу. Нижче за Сегу русло ріки розгалужується і утворює велику внутрішню дельту з численними протоками, озерами і болотами. У межах цієї дельти зведені великі гідротехнічні споруди, завдяки яким вода поступає розподільними каналами на зрошування. Деякі з каналів прокладені по древніх руслах Нігеру.

На крайньому південному заході країни піщані плато висотою понад 600 м обрамовують рівнини у верхніх частинах басейнів Нігеру і його притоки Бані. Нижче внутрішньої дельти Нігеру знаходиться зона недавнього підняття земної кори, яке обумовило різкі зміни в конфігурації русла цієї ріки на ділянці між містами Мопті і Гао.

Клімат Малі субекваторіальний (на півдні) і тропічний. На території країни виділяються три географічні області: Сахара, Сахель і Судан.

Сахара характеризується найвищою денною температурою і значними добовими перепадами температури (до 30-40 °C)[2]. Кількість опадів становить 50-100 мм. Рослинний світ надзвичайно бідний. Зустрічаються посухостійкі злаки і ксерофітні кущі з глибокою кореневою системою і тонкин колючим листям. Серед тварин поширені плазуни (гекони, сцинки, варани, змії), є і дикі види ссавців(антилопи аддакс, газелі дорка і дама).

В межах Сахелю середньорічна кількість опадів становить 150–600 мм. Чітко виражена сезоннісь клімату. Більшість опадів випадає в 2-4 літні місяці. Серед рослин поширені акації, злаки(крам-крам, арістіда), баобаби, пальми дум і роньє. Тваринний світ представляють газелі, антилопи, жирафи, страуси, леопарди.

На південь від Сахелю знаходяться суданські савани. Кількість опадів в цьому регіоні коливається від 600–800 мм на півночі до 1000–1500 на півдні. Ґрунти переважно червоні і буро-червоні з малопотужним гумусним горизонтом[3]. Надзвичайно багатий тваринний світ саванн. Тут зустрічютья леви, леопарди, шакали, гієни, жирафи, слони, бегемоти, крокодили та ін.

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Mali Regions.png

Малі поділена на 8 областей і окрему адміністративну одиницю Бамако (дистрикт).

Область Область (фр.) Центр Площа, .км² Населення (1998), осіб.
Бамако Bamako Бамако 267 848 315
Гао Gao Ґао 170 572 335 976
Каес Kayes Каес 197 760 1 506 099
Кідаль Kidal Кідаль 151 430 31 046
Кулікоро Koulikoro Кулікоро 89 833 1 563 444
Мопті Mopti Мопті 88 752 1 427 173
Сегу Ségou Сегу 56 127 1 678 749
Сікасо Sikasso Сікасо 76 480 1 610 772
Тімбукту Tombouctou Тімбукту 408 977 467 361

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка Малі
.

Малі належить до 25 найбідніших країн світу. Країна значною мірою залежить від іноземної допомоги і є дуже вразливою до коливань цін на золото і бавовну. Малі — аграрна країна. Частка у ВВП (1992, %): сільське господарство — 45%; промисловість — 17%, сфера послуг −38%. За даними на 2005 рік 80% населення було зайнято в сільському господарстві та рибальстві. Більша частина населення займається натуральним господарством, вирощуючи просо, сорго, маніок, рис і кукурудзу. Важливу роль відіграють також тваринництво і рибальство. Товарні культури обмежуються арахісом і бавовною, по виробництву яких Малі займає перше місце в регіоні. Другою після бавовни статтею експорту є продукція скотарства. Розводять велику рогату худобу, кіз, овець і верблюдів. Помітне місце в експорті займають рибні продукти. Основні галузі промисловості: текстильна, гірнича(видобування золота і фосфатів), переробка продукції с/г, виробництво напоїв, цигарок та ін. Вн. транспорт г.ч. автомобільний. У 1987 пущена транссахарська автомагістраль, що зв'язала Малі з Алжиром і Тунісом, а дорога в південному напрямі на Уагадугу зв'язує країну з ганським портом Тема. Є лише одна залізнична лінія Кулікоро — Бамако — Каєс — Дакар (Сенегал). З червня по лютого вантажі перевозять по судноплавних ділянках р. Нігер. У 1995 в країні було 24 аеропорти.

За [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 2,8 млрд. Темп зростання ВВП — 3,6%. ВВП на душу населення — $ 267. Прямі закордонні інвестиції — $ 44 млн. Провідне місце займає переробка продуктів с.-г. і мінеральної сировини. Імпорт (нафтопродукти, машини, обладнання і продовольство) — $ 1,1 млрд (г.ч. Кот-Д'Івуар — 19%; Франція — 17%; Бельгія — Люксембург — 4,2%). Експорт (бавовна, арахіс, худоба, риба) — $ 0,78 млрд (г.ч. Таїланд — 20,3%; Італія — 17%; Бразилія — 10%; Португалія — 6,9%). Основні фінансові донори Малі — Франція, країни ЄС і МВФ.

Див. також: Корисні копалини Малі, Історія освоєння мінеральних ресурсів Малі, Гірнича промисловість Малі.

Політика[ред.ред. код]

Амаду Тумані Туре

Згідно з конституцією, що була прийнята 12 січня 1992 року з поправками 1999 року Малі є президентсько-парламентською республікою. Головою держави є президент, що обирається терміном на п'ять років максимум на два терміни[4]. Вищою законодавчою владою є однопалатний парламент — Національна асамблея, 147 представників якої обираються на п'ять років. Головою виконавчої влади є прем'єр-міністр, що обирає Раду Міністрів. У теперішній час президентом є Ібрагім Бубакар Кейта, прем'єром — Модібо Сідібе. Домінуючою партією є Альянс за демократію і прогрес, представники якого займають 113 місць в Національній Асамблеї.[1]

22 березня 2012 група військових оголосила по місцевому телебаченню про державний переворот. Змовники контролюють державне теле- і радіомовлення і президентський палац. Вони оголосили про припинення діяльності конституції і про розпуск уряду та інших державних інститутів країни. За словами військових, виступити проти президента їх змусила його некомпетентність у боротьбі з повстанням туарегів на півночі країни[5].

Населення[ред.ред. код]

Дівчина фульбе

За оцінками на липень 2009 року населення Малі становить біля 12667 тис. осіб. Середній вік населення 15,8 років. У 2009 році прогнозується зростання населення на 2,765%. Біля половини населення країни становлять народи групи манде (бамбара, малінке, сонінке), 17% — фульбе, 12% — вольтські народності (сенуфо, догони), 6% — сонгаї, 10% — туареги і араби. Найчисельніший народ — бамбара проживає в основному в західній і центральній частині країни, малінке — на крайньому південному заході. Обидва народи традиційно осілі землероби. Сенуфо і догони проживають у південно-східній частині країни, сонгаї — на сході Малі по обидва боки ріки Нігер. Ці народи теж традиційно займалися землеробством. До кочових народів Малі належать Туареги, що проживають на сході країни і фульбе, які зустрічаються на значних територіях, найбільше в середній течії Нігеру. Араби живуть на півночі країни. Переважна більшість населення країни — мусульмани-суніти, зустрічаються також християни і прихильники традиційних вірувань.

Більшість населення Малі (68%) проживають у сільській місцевості. Найбільшими містами країни є столиця Бамако (більше 1 млн,1998), Сікассо (113 813), Сегу(90 898), Мопті(79 840), Кутіала(74 153), Каєс(67 262) і Гао(54 903)[6].

Релігія[ред.ред. код]

90% населення Малі — мусульмани-суніти з елементами язичницьких вірувань африканського толку в їх релігії; 3% — християни-католики; 2% — християни різних протестантських афіліацій, і 5% — прихильники африканських вірувань в бісів, духів і ідолів. Малійці вважають себе глибоко релігійною нацією і пишаються цим, тим не менш офіційно Малі вважається «світською мусульманською державою».

Спорт[ред.ред. код]

Найпопулярнішим видом спорту в країні є футбол. Країна приймала Африканський кубок націй 2002. В Бамако народився знаменитий футболіст збірної Франції Жан Тігана. Багато гравців збірної Малі виступають за європейські футбольні клуби, зокрема Фреді Кануте, Мамаду Діарра, Сейду Кейта, Мохамед Сіссоко та ін. Також в країні популярні баскетбол і традиційні види боротьби.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Сайт ЦРУ
  2. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 45
  3. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 46
  4. Конституція Малі, ст. 30.
  5. У Малі відбувся державний переворот
  6. Mali country profile, с. 1

Джерела[ред.ред. код]

  • Africa South of the Sahara. 2004. L.-N.Y.: Europa Publications, 2003
  • Encyclopedia of African Peoples. L., 2000
  • Новиков С. С., Урсу Д. П. История Мали в новое и новейшее время. М.: Наука, 1994–286 с.
  • Страны и народы. Науч.-попул. геогр.-этноггр. изд. Зап. и Центр. Африка — М.:Мысль 1979.
  • http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/profiles/Mali.pdf Mali country profile. Відділ досліджень Бібліотеки Конгресу — 2005