Малі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Малі
République du Mali

Прапор Малі Герб Малі
Прапор Герб
Девіз: "Un peuple, un but, une foi"
"Один народ, одна мета, одна віра"
Гімн: Pour l'Afrique et pour toi, Mali
"Для Африки і для тебе, Малі"
Розташування Малі
Столиця Бамако
12°39′ пн. ш. 8°00′ зх. д. / 12.650° пн. ш. 8.000° зх. д. / 12.650; -8.000
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Французька
Державний устрій Напівпрезидентська республіка
 - Президент Амаду Тумані Туре
 - Прем'єр-міністр Модібо Сідібе
Незалежність від Франції 
 - Проголошено 22 вересня 1960 
Площа
 - Загалом 1 240 192 км² (24)
 - Води (%) 1.6
Населення
 - оцінка Липень 2009 р. 12,666,987 [1] (71)
 - Густота 11 чол/км² (207)
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний $14.48 млрд (135)
 - На душу населення $1,200 (166)
ІРЛП  (2004) 0.338 (низька) (175)
Валюта КФА франк BCEAO (XOF)
Часовий пояс
Коди ISO 3166 MLI
Домен інтернету .ml
Телефонний код +223

Малі, офіційна назва Республіка Малі (фр. République du Mali) — держава в північно-західній Африці, межує на північному сході з Алжиром, сході з Нігером, південному сході з Буркіна-Фасо, півдні з Кот-д'Івуар, південному заході із Сенегалом і Гвінеєю, заході і півночі з Мавританією. Площа країни становить 1 240 192 км². Населення за оцінкою на липень 2009 року — 12 666 987 жителів. Малі — член ООН, Західноафриканського митного союзу. Грошовою одиницею є КФА франк BCEAO

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Малі

Археологічні знахідки свідчать про те, що територія сучасного Малі була населена ще в 5-4 тисячоліттях до н. е., а розвиток землеробства почався в 3 тисячолітті до н. е. Перші письмові згадки про ці землі містяться в арабській літературі, датованій 4 ст н. е. У 8 ст. через Сахару по караванних шляхах сюди проникли араби. З 4 ст. н. е. на території сучасного Малі існували, поперемінно підсилюючись і переживаючи епоху розквіту, середньовічні держави Гана (4-13 століття), Малі (8-17 століття) і Сонгай (9(?)-17 століття).

Давня імперія Малі

У 1591 державу було завойовано армією мароканського султанату. Древні міста були розграбовані, велика частина населення виселена в Марокко, а завойовники частково асимілювалися з місцевим населенням. У 17 — 19 століттях на території Сонгай існували королівства бамбара Сегу, Каарта, фульбе (Масіна) та інші ранньодержавні утворення народів регіону.

Першими європейцями, що проникли на територію сучасного Малі, були майор Хаутон з Ірландії (1790), шотландці хірург Мунго Парк (1796) і дослідник А. Г. Ленг (1826, першим з європейців побував в м. Томбукту) і француз Р.Кайе (1827). Військова експансія Франції почалася в 1855. Місцеве населення протистояло французьким колонізаторам (туареги чинили озброєний опір владі до 1914). У 1890-х французькі війська підпорядкували практично всю територію сучасного Малі. Кордони і назва колонії неодноразово мінялися — Верхній Сенегал з центром в м. Каєс (1890), Судан (1892), Сенегамбія-Нігер (1902), Верхній Сенегал-Нігер (1904), Французький Судан (1920). У 1895 колонія включена до складу федерації колоній під назвою Французька Західна Африка (ФЗА). З 1908 адміністративним центром Французького Судану став Бамако.

Антиколоніальний рух очолила партія «Суданський союз» на чолі з Модібо Кейтою (нащадком правителів імперії Малі). Після її перемоги на виборах в територіальну асамблею (1957) був сформований автономний уряд. 28 вересня 1958 Французький Судан став автономною Суданської Республікою в складі Французького Співтовариства.

Незалежність Республіки Малі (назва взята в пам'ять про історичне минуле) проголошена на надзвичайному з'їзді СС — АДО 22 вересня 1960. Президентом незалежної держави став лідер партії Модібо Кейта, столицею оголошений м. Бамако. Нове керівництво встановило однопартійний режим, розірвало відносини з Францією і проводило політику співпраці з країнами соціалістичного табору.

У листопаді 1968 внаслідок військового перевороту, здійсненого групою офіцерів під керівництвом лейтенанта Мусси Траоре, влада перейшла до Військового комітету національного звільнення (ВКНЗ). У вересні 1969 М. Траоре став президентом Малі. У 1976 з ініціативи ВКНЗ створена нова політична партія «Демократичний союз малійського народу» (ДСМН), очолювана М. Траоре. Після прийняття нової конституції у 1979 влада перейшла від ВКНЗ до цивільному уряду, президентом країни вибраний М. Траоре.

У 1991 режим М. Траоре було скинуто внаслідок військового перевороту, очоленого начальником штабу армії, підполковником Амаду Тумане Туре. У 1992 прийнята нова конституція, що проголосила багатопартійну систему. На президентських виборах, що відбулися в 1992, главою держави вибраний колишній лідер «Панафриканської партії за свободу, солідарність і справедливість» (АДЕМА, створена в 1990) Альфа Умар Конаре. Переобраний на цей пост в 1997. У 2002 і 2007 роках президентом було обрано Амаду Тумані Туре.

Природа[ред.ред. код]

Докладніше: Географія Малі

Тер. країни б.ч. рівнинна. Північна половина Малі розташована в пустелі Сахара, центральна частина зайнята напівпустелями Сахеля, на крайньому півдні і південному заході тягнуться савани. На півночі, півдні і сході — гірські масиви вис. до 1155 м. (г. Хомборі-Тондо). На крайньому північному сході Малі підноситься масивне плато Адрар-Іфорас (до 890 м). Головні судноплавні ріки — Нігер і Сенегал. Клімат субекваторіальний (на півдні) і тропічний.

Краєвид в центральному регіоні країни

Ріка Нігер, що бере початок у Ґвінеї, у верхній течії протікає територією Малі в межах плато, що має загальний схил до північного сходу. Нижче за Сегу русло ріки розгалужується і утворює велику внутрішню дельту з численними протоками, озерами і болотами. У межах цієї дельти зведені великі гідротехнічні споруди, завдяки яким вода поступає розподільними каналами на зрошування. Деякі з каналів прокладені по древніх руслах Нігеру.

На крайньому південному заході країни піщані плато висотою понад 600 м обрамовують рівнини у верхніх частинах басейнів Нігеру і його притоки Бані. Нижче внутрішньої дельти Нігеру знаходиться зона недавнього підняття земної кори, яке обумовило різкі зміни в конфігурації русла цієї ріки на ділянці між містами Мопті і Гао.

Клімат Малі субекваторіальний (на півдні) і тропічний. На території країни виділяються три географічні області: Сахара, Сахель і Судан.

Сахара характеризується найвищою денною температурою і значними добовими перепадами температури (до 30-40 °C)[2]. Кількість опадів становить 50-100 мм. Рослинний світ надзвичайно бідний. Зустрічаються посухостійкі злаки і ксерофітні кущі з глибокою кореневою системою і тонкин колючим листям. Серед тварин поширені плазуни (гекони, сцинки, варани, змії), є і дикі види ссавців(антилопи аддакс, газелі дорка і дама).

В межах Сахелю середньорічна кількість опадів становить 150 — 600 мм. Чітко виражена сезоннісь клімату. Більшість опадів випадає в 2-4 літні місяці. Серед рослин поширені акації, злаки(крам-крам, арістіда), баобаби, пальми дум і роньє. Тваринний світ представляють газелі, антилопи, жирафи, страуси, леопарди.

На південь від Сахелю знаходяться суданські савани. Кількість опадів в цьому регіоні коливається від 600 — 800 мм на півночі до 1000 — 1500 на півдні. Ґрунти переважно червоні і буро-червоні з малопотужним гумусним горизонтом[3]. Надзвичайно багатий тваринний світ саванн. Тут зустрічютья леви, леопарди, шакали, гієни, жирафи, слони, бегемоти, крокодили та ін.

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Mali Regions.png

Малі поділена на 8 областей і окрему адміністративну одиницю Бамако (дистрикт).

Область Область (фр.) Центр Площа, .км² Населення (1998), осіб.
Бамако Bamako Бамако 267 848 315
Гао Gao Ґао 170 572 335 976
Каес Kayes Каес 197 760 1 506 099
Кідаль Kidal Кідаль 151 430 31 046
Кулікоро Koulikoro Кулікоро 89 833 1 563 444
Мопті Mopti Мопті 88 752 1 427 173
Сегу Ségou Сегу 56 127 1 678 749
Сікасо Sikasso Сікасо 76 480 1 610 772
Тімбукту Tombouctou Тімбукту 408 977 467 361

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка Малі
.

Малі належить до 25 найбідніших країн світу. Країна значною мірою залежить від іноземної допомоги і є дуже вразливою до коливань цін на золото і бавовну. Малі — аграрна країна. Частка у ВВП (1992, %): сільське господарство — 45 %; промисловість — 17 %, сфера послуг −38 %. За даними на 2005 рік 80 % населення було зайнято в сільському господарстві та рибальстві. Більша частина населення займається натуральним господарством, вирощуючи просо, сорго, маніок, рис і кукурудзу. Важливу роль відіграють також тваринництво і рибальство. Товарні культури обмежуються арахісом і бавовною, по виробництву яких Малі займає перше місце в регіоні. Другою після бавовни статтею експорту є продукція скотарства. Розводять велику рогату худобу, кіз, овець і верблюдів. Помітне місце в експорті займають рибні продукти. Основні галузі промисловості: текстильна, гірнича(видобування золота і фосфатів), переробка продукції с/г, виробництво напоїв, цигарок та ін. Вн. транспорт г.ч. автомобільний. У 1987 пущена транссахарська автомагістраль, що зв'язала Малі з Алжиром і Тунісом, а дорога в південному напрямі на Уагадугу зв'язує країну з ганським портом Тема. Є лише одна залізнична лінія Кулікоро — Бамако — Каєс — Дакар (Сенегал). З червня по лютого вантажі перевозять по судноплавних ділянках р. Нігер. У 1995 в країні було 24 аеропорти.

За [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 2,8 млрд. Темп зростання ВВП — 3,6 %. ВВП на душу населення — $ 267. Прямі закордонні інвестиції — $ 44 млн. Провідне місце займає переробка продуктів с.-г. і мінеральної сировини. Імпорт (нафтопродукти, машини, обладнання і продовольство) — $ 1,1 млрд (г.ч. Кот-Д'Івуар — 19 %; Франція — 17 %; Бельгія — Люксембург — 4,2 %). Експорт (бавовна, арахіс, худоба, риба) — $ 0,78 млрд (г.ч. Таїланд — 20,3 %; Італія — 17 %; Бразилія — 10 %; Португалія — 6,9 %). Основні фінансові донори Малі — Франція, країни ЄС і МВФ.

Див. також: Корисні копалини Малі, Історія освоєння мінеральних ресурсів Малі, Гірнича промисловість Малі.

Політика[ред.ред. код]

Амаду Тумані Туре

Згідно з конституцією, що була прийнята 12 січня 1992 року з поправками 1999 року Малі є президентсько-парламентською республікою. Головою держави є президент, що обирається терміном на п'ять років максимум на два терміни[4]. Вищою законодавчою владою є однопалатний парламент — Національна асамблея, 147 представників якої обираються на п'ять років. Головою виконавчої влади є прем'єр-міністр, що обирає Раду Міністрів. У наш час[Коли?] президентом є Амаду Тумані Туре, прем'єром — Модібо Сідібе. Домінуючою партією є Альянс за демократію і прогрес, представники якого займають 113 місць в Національній Асамблеї.[1]

22 березня 2012 група військових оголосила по місцевому телебаченню про державний переворот. Змовники контролюють державне теле- і радіомовлення і президентський палац. Вони оголосили про припинення діяльності конституції і про розпуск уряду та інших державних інститутів країни. За словами військових, виступити проти президента їх змусила його некомпетентність у боротьбі з повстанням туарегів на півночі країни[5].

Населення[ред.ред. код]

Дівчина фульбе

За оцінками на липень 2009 року населення Малі становить біля 12667 тис. осіб. Середній вік населення 15,8 років. У 2009 році прогнозується зростання населення на 2,765 %. Біля половини населення країни становлять народи групи манде (бамбара, малінке, сонінке), 17 % — фульбе, 12 % — вольтські народності (сенуфо, догони), 6 % — сонгаї, 10 % — туареги і араби. Найчисельніший народ — бамбара проживає в основному в західній і центральній частині країни, малінке - на крайньому південному заході. Обидва народи традиційно осілі землероби. Сенуфо і догони проживають у південно-східній частині країни, сонгаї — на сході Малі по обидва боки ріки Нігер. Ці народи теж традиційно займалися землеробством. До кочових народів Малі належать Туареги, що проживають на сході країни і фульбе, які зустрічаються на значних територіях, найбільше в середній течії Нігеру. Араби живуть на півночі країни. Переважна більшість населення країни — мусульмани-суніти, зустрічаються також християни і прихильники традиційних вірувань.

Більшість населення Малі (68 %) проживають у сільській місцевості. Найбільшими містами країни є столиця Бамако (більше 1 млн,1998), Сікассо (113 813), Сегу(90 898), Мопті(79 840), Кутіала(74 153), Каєс(67 262) і Гао(54 903)[6].

Релігія[ред.ред. код]

90% населення Малі — мусульмани-суніти з елементами язичницьких вірувань африканського толку в їх релігії; 3% — християни-католики; 2% — християни різних протестантських афіліацій, і 5% — прихильники африканських вірувань в бісів, духів і ідолів. Малійці вважають себе глибоко релігійною нацією і пишаються цим, тим не менш офіційно Малі вважається «світською мусульманською державою».

Спорт[ред.ред. код]

Найпопулярнішим видом спорту в країні є футбол. Країна приймала Африканський кубок націй 2002. В Бамако народився знаменитий футболіст збірної Франції Жан Тігана. Багато гравців збірної Малі виступають за європейські футбольні клуби, зокрема Фреді Кануте, Мамаду Діарра, Сейду Кейта, Мохамед Сіссоко та ін. Також в країні популярні баскетбол і традиційні види боротьби.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Сайт ЦРУ
  2. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 45
  3. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 46
  4. Конституція Малі, ст. 30.
  5. У Малі відбувся державний переворот
  6. Mali country profile, с. 1

Джерела[ред.ред. код]

  • Africa South of the Sahara. 2004. L.-N.Y.: Europa Publications, 2003
  • Encyclopedia of African Peoples. L., 2000
  • Новиков С. С., Урсу Д. П. История Мали в новое и новейшее время. М.: Наука, 1994 — 286 с.
  • Страны и народы. Науч.-попул. геогр.-этноггр. изд. Зап. и Центр. Африка — М.:Мысль 1979.
  • http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/profiles/Mali.pdf Mali country profile. Відділ досліджень Бібліотеки Конгресу — 2005