Плагіат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Плагіа́т — привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора[1].

Визначення поняття[ред.ред. код]

Копіювання роботи іншої людини

Юридичне визначення цього терміна вперше з'явилося в українських нормативних документах лише в липні 2001 р. в новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права». Водночас власне явище плагіату має багатовікову історію. Засуджували літературні крадіжки відомі поети та мислителі того часу — Ювенал, Горацій, Вергілій і Марціал. Останній уперше застосував слово «плагіатор», що латиною означало «викрадач чужих рабів», до літературних грабіжників. У XVII столітті у Франції з'явилися навіть теоретики плагіату. Зокрема, Франсуа Ла Мот ле Вайє у своїй роботі «Академія ораторів» відкрито радив маскувати власну нездатність до творчості плагіатом і навіть давав рекомендації як, непомітно замінюючи всі вислови вкраденої фрази їхніми синонімами, приховати крадіжку.

Нині єдиного, вичерпного та загальноприйнятого визначення плагіату не існує. Приміром, автори одного з найбільших англомовних ресурсів для виявлення плагіату «Turnitin» дають такі визначення цього поняття:

  • вкрасти ідею або слова іншої людини і видати їх за власні;
  • використати результати роботи іншої людини без вказання джерела, звідки вони були взяті;
  • повністю або частково вкрасти мистецький, науковий або інший твір чи роботу та видати їх за свою;
  • представити вже існуючу ідею або продукт як новий та оригінальний[2].

Крім того, в різних сферах і галузях діяльності плагіат може мати більш персоніфіковані відносно специфіки цієї діяльності визначення. Так, в навчальних закладах він може розглядатися як:

  • офіційно не підтверджена домовленість між щонайменше двома студентами, наслідком якої є виконання однакових, або майже однакових робіт;
  • фальсифікація — зміст завдань, наприклад, статистичні показники, були вигадані або невірно вказані як результат власної роботи;
  • реплікація — коли студент здає однакову, або майже однакову роботу кілька раз для підняття власного академічного рейтингу;
  • використання не дозволених допоміжних матеріалів під час іспитів;
  • отримання недозволеної копії екзаменаційних завдань;
  • спілкування з іншими студентами під час іспитів для розв'язання завдань;
  • представлення себе під іменем іншого студента на іспитах.

Класифікація типів плагіату[ред.ред. код]

Таким чином, плагіат в будь-якому разі розглядається як шахрайство, суть якого — у крадіжці чужої роботи або її частини і представленні її як власної. Загалом, плагіат можна поділити на три основні типи:

  1. Копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем.
  2. Представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел.
  3. Перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.

Правила цитування[ред.ред. код]

Цитування має використовуватися у всіх випадках, коли в роботі використовуються дані, взяті зі сторонніх джерел, а не отримані або створені безпосередньо автором. Порушення вказаних нижче правил і їх недотримання має розцінюватися як плагіат:

  • якщо думка автора наводиться дослівно, то її слід взяти в лапки;
  • якщо цитується великий уривок тексту, то він може не братися в лапки, натомість — виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);
  • допускається скорочення цитати, яке не веде до викривлення думки автора. Місце скорочення має бути відзначене в цитаті квадратними дужками з трикрапкою всередині;
  • допускається перефразування цитати, зміна словоформ чи відмінків певних слів. В такому разі, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках обов'язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку використаної літератури, який додається до роботи);
  • в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі нема [2].


Юридичне обґрунтування цього терміна вперше з'явилося в українських нормативних документах лише в липні 2001 р. в новій редакції Закону України "Про авторське право і суміжні права". Водночас власне явище плагіату має багатовікову історію. Факти існування плагіату датуються часами Стародавньої Греції та Римської імперії. Засуджували літературні крадіжки відомі поети та мислителі того часу – Ювенал, Горацій, Вергілій і Марціал. Останній уперше застосував слово "плагіатор", що латиною означало "викрадач чужих рабів", до літературних грабіжників. У XVII столітті у Франції з’явилися навіть теоретики плагіату. Зокрема, Франсуа Ла Мот ле Вайє у своїй роботі «Академія ораторів» відкрито радив маскувати власну нездатність до творчості плагіатом і навіть давав рекомендації як, непомітно замінюючи всі вислови вкраденої фрази їхніми синонімами, приховати крадіжку.

Звинувачення у плагіаті[ред.ред. код]

  • Марко Вовчок протягом 1870–1872-го рр. публікувала в петербурзькому місячнику «Переводы лучших иностранных писателей» переклади, зроблені найнятими нею людьми, під власним прізвищем. Пізніше одна з цих наймичок підсунула Вовчок переклад казок Андресена, який насправді просто списала зі зробленого два роки тому перекладу кількома іншими перекладачками. Казки вийшли друком, а справжні автори перекладів здійняли галас. В результаті, третейський суд з 19 літераторів визнав Вовчок винною у плагіаті. Зізнатися в тому, що насправді твори вкрала не вона, письменниця не могла. Адже тоді б з'ясувалося ще й те, що вона таємно наймала перекладачок і їхні роботи підписувала власним прізвищем [3].
  • 2003 року письменниця Чжуан Юй заявила про те, що роман Го Цзинміна «Чи знаєш, скільки ввпало у сні пелюсток…» своїм сюжетом, мовою і відносинами персонажів багато в чому повторює її інтернет-роман «За колом і в колі» (кит. 《圈里圈外》). 2006 року суд виніс ухвалу, в якій визнав Го Цзинміна винним у порушенні авторських прав і зобов'язав до відшкодування 200 тисяч юанів.
  • У 2006 році П. Кравчук заявив про те, що викладачка кафедри географії Донецького інституту соціальної освіти Бугайова Тетяна Іванівна видала під своїм іменем книгу під назвою «Тайны материков и океанов. Удивительные природные явления» (ISBN 966-338-378-X), яка є дублюванням книги його Географический калейдоскоп. Того ж року книгу переклали ще й на українську мову і Бугайова Т. І. видала другий плагіат під назвою «Рекорди географії. Таємниці планети Земля».[4] [5] [6] Справа передана у Донецьку обласну прокуратуру.
  • У монографії В. В. Вірченко і А. П. Коцура «Жіночі навчальні заклади у м. Києві (1861–1920 рр.)» (2007)[7] трапляються численні текстові збіги з дисертацією К. А. Кобченко «Київські вищі жіночі курси в контексті боротьби за освіту жінок в Україні (1878–1920 рр.)» (2004) [8]. Зокрема, збігається майже весь матеріал, присвячений історії Київських вищих жіночих курсів. В одних місцях текст К. А. Кобченко прямо переписано[9], в інших – переказано без посилань на першоджерело[10].
  • 28 червня 2011 р. під час церемонії вручення дипломів у Києво-Могилянській академії секретар Ради національної безпеки та оборони Раїса Богатирьова виступила з промовою перед випускниками. Виявилося, що цілі шматки виступу української чиновниці збігаються з промовою глави корпорації Apple Стіва Джобса перед випускниками Стенфорду в 2005 році[11].
  • У 2011 році «Українська правда» опублікувала матеріали розслідування, які свідчать про те, що книга тодішнього президента України В. Януковича Opportunity Ukraine містить абзаци з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб, зокрема Юрія Луценка, Тараса Стецьківа, Максима Михайленка, Віталія Сича, В'ячеслава Піховшека, Романа Манєкіна, Василя Волги та невідомої студентки Галі[12], яка виклала на базі рефератів свій реферат на тему „Центризм как элемент политической власти в России на примере партии «Единая Россия»“.
  • В травні 2012 року професор Єльського університету Тімоті Снайдер звинуватив у плагіаті народного депутата України Вадима Колесніченко і ГО «Міжнародний антифашистський фронт»: за його словами в книзі «ОУН і УПА: дослідження „історичних міфів“» Колесніченко без дозволу Снайдера опублікував його запис в блозі самостійно кваліфікувавши його як наукову статтю. Вадим Колесніченко відкинув усі звинувачення в плагіаті, вважаючи їх «недостойними обговорення»[13][14][15].

Джерела інформації[ред.ред. код]

  • Neville, Colin; Colin, Neville (2007). The complete guide to referencing and avoiding plagiarism. Maidenhead, UK: McGraw-Hill Education. ISBN 978-0-335-22089-2. 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. — К.; Ірпінь; ВТФ «Перун», 2005. С. 977.
  2. а б Что такое плагиат, или О западных стандартах научной этики
  3. С. Цалик. Як Марко Вовчок літературних негрів наймала. Журнал «Країна», № 27, 15.07.2011 р.
  4. Плагіат Бугайової Т.І.
  5. О.Мороз. Донеччанка украла у волинянина... наукову працю? // Газ. "Віче", 1 жовтня 2009 р., с. 1, 9
  6. Т.Урядова. Значить книга цікава… // Газ. «Нове життя», 24 лютого 2007 р., с. 11
  7. Вірченко В. В., Коцур А. П. Жіночі навчальні заклади у м. Києві (1861–1920 рр.). – К., 2007. – 196 с.
  8. Кобченко К. А. Київські вищі жіночі курси в контексті боротьби за освіту жінок в Україні (1878–1920 рр.): Дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка – К., 2004. – 203 арк.
  9. Напр., на с. 106–107, 120–121, 124–135.
  10. Див. Кобченко К. А. Жіночий університет Святої Ольги: історія Київських вищих жіночих курсів. – К., 2007. – С. 17, 23–24.
  11. «Плагіат Раїси Богатирьової», Сергій Щербина, Українська правда, 01 серпня 2011,
  12. Реферат студентки Галі, з якого Янукович привласнив декілька сторінок для своєї книжки
  13. Професор Єльського університету звинуватив Колесніченка в плагіаті. 26.05.2012. Ukranews
  14. Снайдер, Колесніченко, плагіат. 28.05.2012. ЛітАкцент
  15. Американский профессор обвинил Колесниченко в плагиате. От украинского нардепа требуют извинений и уничтожения всех бумажных копий его книги. 26.05.2012. Сегодня.ua (рос.)

Посилання[ред.ред. код]