Маріїнська гімназія (Таганрог)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріїнська гімназія
Дата створення / заснування 1861
Зображення
Країна  Росія
Адміністративна одиниця Таганрог
Мапа
Офіційний сайт(рос.)
CMNS: Маріїнська гімназія у Вікісховищі

Координати: 47°12′46″ пн. ш. 38°55′13″ сх. д. / 47.21280000002777655° пн. ш. 38.92030000002777257° сх. д. / 47.21280000002777655; 38.92030000002777257

Маріїнська гімназія — найстаріший навчальний заклад Півдня Росії[джерело?], заснована у м.Таганрог у 1861 р.

Історія[ред. | ред. код]

У серпні 1861 р. у Таганрозі було відкрито жіноче училище, згодом перейменоване в Маріїнську жіночу гімназію. Ця гімназія у такому вигляді пропрацювала до 1920 року.

1 вересня 1896 р. з ініціативи групи залізничних робітників і службовців, яку очолив начальник дистанції колії Е. І. Трик, було відкрито училище з чотирирічним навчанням[1].

Після встановлення у Таганрозі радянської влади залізничне училище отримало назву трудової семирічної школи № 6, якій в 1920 р. було передано будівлю колишньої Маріїнської гімназії[1].

Сучасна Маріїнська гімназія перетворена на початку 1990-х років із залізничної школи-гімназії № 15 станції Таганрог[1].

Розташована на розі Комсомольського провулку і вулиці Чехова.

Керівники гімназії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Відомі співробітники та учні гімназії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Левашова М. Н. Маріїнська гімназія // Таганрог. Енциклопедія. — Таганрог: Антон, 2008. — С. 475. — ISBN 978-5-88040-064-5.
  2. а б Шмульян Г. Т. Заслужені вчителі Росії // Віхи Таганрога. — 2010. — № 45. — С. 27-31.
  3. Ревенко Л. В. Барановський Василь Миколайович / Таганрог . Енциклопедія. — Таганрог: Антон, 2008. — С. 207. — ISBN 978-5-88040-064-5.
  4. Вовк Е. Колючки та терни Наталії Карєв // Таганрозький пенсіонер. — 2016. № 8 (25). — С. 8.
  5. Лужина Е. Смак творчості // Таганрозька правда. — 2017. — 25 Січня. — № 5 (26756). — С. 5.
  6. Романова Е. А. Досвід творчої біографії Софії Парнок. СПб: Нестор-Історія, 2005. — С. 12. — ISBN 5-98187-088-5.