Масована відплата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Страх перед неминучістю відплати зіграв вирішальну роль у запобіганні ядерної війни між США та СРСР

Масована відплата (англ. Massive retaliation) — поняття ядерної стратегії, що припускає масований удар у відповідь, що перевершує руйнівною потужністю перший.

Суть[ред.ред. код]

Суть стратегії масованої відплати зводиться до того, що держава, в разі агресії проти неї, залишає за собою право непропорційного застосування сили щодо агресора. Подібна стратегія працює за принципом взаємно-гарантованого знищення з тією лише різницею, що у відповідь ядерний удар послідує навіть у разі нападу з використанням звичайних озброєнь або місцевого прикордонного конфлікту.

Використання терміну[ред.ред. код]

Термін «масована відплата» уперше згаданий американським дипломатом Джоном Даллесом 12 січня 1954. У своїй промові Даллес заявив, що за будь-якою військовою провокацією проти будь-якого із союзників США послідує негайний ядерний удар проти агресора чи провокатора. Найяскравішим прикладом такого потенційного місцевого конфлікту, який спричинив би за собою масовану відплата США проти СРСР, була Берлінська криза 1961. Цю ж стратегію радянське керівництво планувало застосувати відносно самих Сполучених Штатів у разі їх спроби військового вирішення Карибської кризи.

На практиці ж, якби США строго слідували стратегії масованої відплати, ядерної війни швидше за все не вдалося б уникнути, оскільки СРСР неодноразово робив відносно союзників США дії, які розглядаються даною стратегією як привід до удару. Аналогічно, Радянський Союз не відповів масованим ядерним ударом, коли США ввели війська у В'єтнам[джерело не вказано 1668 днів] та оголосили про підтримку афганських моджахедів[джерело не вказано 1668 днів].

Таким чином, на противагу стратегії масованої відплати з'явилася концепція гнучкого реагування, що передбачає дозоване застосування сили у відповідь на агресію.

Див. також[ред.ред. код]