Матамата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Матамата
Матамата
Матамата
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Черепахові (Testudines)
Підряд: Бокошийні черепахи (Pleurodira)
Родина: Зміїношийні черепахи
Рід: Матамати
Вид: Матамата
Біноміальна назва
Chelus fimbriata Schneider, 1783
Розповсюдження матамата
Розповсюдження матамата
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Chelus fimbriata
ITIS logo.jpg ITIS: 208720
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 44495
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Chelus fimbriata

Матамата (Chelus fimbriata) — єдиний представник роду Матамати родини Зміїношийні черепахи.

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина досягає 40—45 см, вага — 15 кг. Статевий диморфізм помітний лише у хвості: самці мають довші та товстіші хвости за самиць. Голова трикутна, сплощена, на кінці морди присутній гострий «хоботок». Маленькі оченята зрушені вперед. Рот дуже широкий, його розріз доходить до вушних отворів. Шия довга, оздоблена низкою фестончатих шкірних клаптів, Такі ж шкірні вирости розташовані на горлі та підборідді. Панцир зазубрений по краях, гострі конусоподібні горби на кожному щитку карапакса утворюють три поздовжніх зубчатих кіля. Зверху карапакс нагадує шмат кори. Пластрон зредукований, звужений. Лапи мають перетинки. Кігті доволі гострі.

Забарвлення тіла одноколірне бурувате. Колір пластрона від кремового, до жовтого й коричневого.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє стоячі або слабкопроточні водойми із замуленим дном. харчується здебільшого рибою, ракоподібними, молюсками. Ловить здобич, втягуючи її разом з водою у раптово відкриту пащу. Їжу не пережовує, а заковтує цілком.

З жовтня по грудень самиця відкладає від 12 до 28 яєць. За сезон буває до 2 кладок. Інкубаційний період триває до 200 днів.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає на півночі Південній Америці: у Венесуелі, Гайані, Суринамі, Гвіані, Еквадорі, Перу, Болівії а також в північній і центральній частинах Бразилії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Valverde, J. 2009. Südamerikanische Schildkröten. Reptilia (Münster) 14 (6): 16-27