Миронівський район (1935—1962)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миронівський район
Дата створення / заснування 22 січня 1935
Офіційна назва Миронівський район (22 січня 1935)
Старченківський район (2 серпня 1948)[1]
Країна  Українська СРР
Столиця Миронівка
Адміністративна одиниця Київська область
Розташовується в межах сучасної адміністративної одиниці Миронівська громада
Адміністративно-територіально поділяється на Миронівська міська рада, Владиславська сільська рада, Гулівська сільська рада, Ємчиська сільська рада, Зеленьківська сільська рада, Карапишівська сільська рада, Козинська сільська рада, Коритищенська сільська рада, Маслівська сільська рада, Микитянська сільська рада, Олександрівська сільська рада, Потіцька сільська рада, Пустовітська сільська рада, Росавська сільська рада, Салево-Хутірська сільська рада, Фролівська сільська рада, Юхнівська сільська рада, Яхнівська сільська рада
Час/дата припинення існування 30 грудня 1962
Відокремилось від Богуславський район
Приєднався до Кагарлицький район і Богуславська міська рада

Миронівський район — район у Київській області Української РСР у 1935–1962 роках із центром у селищі міського типу Миронівка[к 1], що був розташований на території сучасної Миронівської громади. З 1948 року район називався Старченківський[к 2].

До району входили Миронівська сільська/селищна рада і 12–17 сільрад, які містили 23–26 поселень.

Історія[ред. | ред. код]

Уперше Миронівський район було утворено у 1923 році і ліквідовано у 1931 році.[2][3]

1930-ті[ред. | ред. код]

У 1935 році в УРСР було проведено розукрупнення районів. Зокрема, постановами ВУЦВК від 22 січня та 17 лютого було відновлено Миронівський район у складі Київської області із центром у селі Миронівка, до якого увійшло 18 сільських рад Богуславського району: Владиславська, Гулівська, Ємчиська, Зеленківська, Карапишівська, Козинська, Коротущенська, Маслівська, Микитянська, Миронівська, Олександрівська, Потіцька, Пустовійтівська, Росавська, Салово-Хутірська, Фролівська, Юхнівська та Яхнянська.[4][5][6]

У 1938 році село Миронівка отримало статус селища міського типу[7].

1940-ті[ред. | ред. код]

7 березня 1946 року виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Київської області», відповідно до якого село Баші Юхнівської сільської ради перейменоване на село Березівка[8].

Станом на 1 вересня 1946 року до району входили Миронівська селищна рада і 17 сільських рад: Владиславська, Гулівська, Ємчиська, Зеленьківська, Карапишівська, Козинська, Коротищенська, Маслівська, Микитянська, Олександрівська, Потіцька, Пустовітська, Росавська, Салево-Хутірська, Фролівська, Юхнівська і Яхнівська. Усього у районі налічувалося 25 поселень.[9]

2 серпня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про увічнення пам'яті заступника голови Ради Міністрів Української РСР В. Ф. Старченка» Миронівський район перейменований на Старченківський[10].

1950-ті[ред. | ред. код]

10 серпня 1954 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських рад депутатів трудящих в Київській області», відповідно до якого об’єднані такі сільські ради:

  • Микитянська та Яхнівська сільські ради — в Яхнівську сільраду з центром у селі Яхни;
  • Гулівська та Владиславська сільські ради — у Владиславську сільраду з центром у селі Владиславка;
  • Салево-Хутірська та Козинська сільські ради — у Козинську сільраду з центром у селі Козин.[8]

Таким чином у районі стало 15 рад: Миронівська селищна і 14 сільських рад.

10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області», відповідно до якого було об'єднано села:

  • села Юхни та Березівка Юхнівської сільради — у село Юхни;
  • села Яхни та Микитяни Яхнівської сільради — у село Яхни.[8]

Також згідно додатку до попереднього рішення:

  • село Нова Олександрівка було віднесене до Миронівської селищної ради;
  • загалом у районі налічувалося 15 рад (Миронівська селищна і 14 сільських), до яких входили 23 поселення.[8]

1960-ті[ред. | ред. код]

13 лютого 1960 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №83 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі», відповідно до якого:

  • Коротищенську і Потіцьку сільради об'єднано у Потіцьку сільраду;
  • Фролівську і Олександрівську сільради об'єднано в Олександрівську сільраду;
  • село Андріївка Козинської сільради передано в підпорядкування Миронівській селищній раді;
  • включені в облікові дані новоутворені села П’ятирічка, П’ятихатка і Центральне з підпорядкуванням їх Миронівській селищній раді.[8]

30 грудня 1962 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Української РСР» на території Київської області ліквідовано 19 районів, у тому числі й Миронівський (Старченківський), усі сільські ради якого увійшли до складу Кагарлицького району.[11] Водночас у той же день Указом «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР» Миронівську селищну раду було підпорядковано Богуславській міській раді.[12]

Території після ліквідації[ред. | ред. код]

У 1965 році території району у повному складі увійшли до складу відновленого Миронівського району,[13] де і залишалися до 2020 року.

У 2020 році території увійшли до складу Миронівської громади.[14]

Устрій[ред. | ред. код]

Дані з попереднього розділу зібрані у наступних таблицях.

Устрій у 1935–1962 роках
Рада Населені пункти
1
Миронівська селищна (до 1938 — сільська) смт Миронівка (до 1938 — село),
с. Нова Олександрівка (з 1958),
с. Андріївка (з 1960),
с. Центральне (★1960),
с. П'ятирічка (★1960),
с. П'ятихатка (★1960)
Сільські ради
2
Владиславська с. Владиславка,
с. Вахутинці (з 1954),
с. Гулі (з 1954),
с. Нова Олександрівка (1954–1958, →Миронівська)
3
Гулівська (до 1954, →Владиславська) с. Вахутинці,
с. Гулі,
с. Нова Олександрівка[к 3]
4
Ємчиська с. Ємчиха
5
Зеленьківська (Зеленківська[к 4]) с. Зеленьки
6
Карапишівська с. Карапиші
7
Козинська с. Козин,
с. Кутелів Хутір[к 3],
с. Салів Хутір (з 1954),
с. Андріївка (1954–1960, →Миронівська)
8
Коритищенська (Коротущенська[к 4])
(до 1960, →Потіцька)
с. Коритище
9
Маслівська с. Маслівка
10
Микитянська (до 1954, →Яхнівська) с. Микитяни
11
Олександрівська с. Олександрівка,
с. Фролівка (з 1960),
с. Вікторівка (з 1960),
с. Матвіївка (з 1960)
12
Потіцька с. Потік,
с. Коритище (з 1960)
13
Пустовітська (Пустовійтівська[к 4]) с. Пустовіти
14
Росавська с. Росава
15
Салево-Хутірська (Салово-Хутірська[к 4])
(до 1954; →Козинська)
с. Салів Хутір,
с. Андріївка[к 3]
16
Фролівська (до 1960, →Олександрівська) с. Фролівка,
с. Вікторівка[к 3],
с. Матвіївка[к 3]
17
Юхнівська с. Юхни,
с. Березівка (Баші) (†1958, →Юхни)
18
Яхнівська (Яхнянська[к 4]) с. Яхни,
с. Микитяни (1954–†1958, →Яхни)
   Сільрада приєднана до іншої сільради

* Скорочення і позначення: смт — селище міського типу, с. — село, ★ — село утворено (взято на облік), † — село знято з обліку, → — до якого села/сільради включено/приєднано село/сільраду; у дужках також зазначено попередні назви сільрад і поселень у період існування району.

Статистика
Період Кількість рад Кількість поселень
селищних сільських
22 січня 1935 — 1938 0 18 25
1938 — 10 серпня 1954 1 17
10 серпня 1954 — 10 травня 1958 14
10 травня 1958 — 13 лютого 1960 23
13 лютого 1960 — 30 грудня 1962 12 26

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. нині місто
  2. центром району залишалася Миронівка
  3. а б в г д у довіднику 1947 року[9] село зазначено як хутір
  4. а б в г д написання назви змінилося між 1935 і 1946 роками[5][9]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. https://uk.wikisource.org/wiki/Указ_Президії_Верховної_Ради_УРСР_від_2.8.1948_«Про_увіковічення_пам%27яті_Заступника_Голови_Ради_Міністрів_Української_РСР_В._Ф._Старченка»
  2. Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  3. УСРР, Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету і Ради народніх комісарів. ЗЗРРСУУ/1931/3/Про реорганізацію районів УСРР — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  4. Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України (1935–1936). irbis-nbuv.gov.ua. с. 36, 38. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
  5. а б ДОВІДНИК АДМІНТЕРПОДІЛУ УСРР (1936). resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  6. РАЙОНИ УСРР (1936). resource.history.org.ua. с. 94. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  7. Глущенко В. А. Миронівка: сторінки історії. Історія міста Миронівка Київської області. — Миронівка : ПрАТ «Миронівська друкарня», 2012. — Т. 1. — 312 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  8. а б в г д Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки: довідник (PDF). Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  9. а б в УКРАЇНСЬКА РСР : Адміністративно-територіальний поділ (1947). resource.history.org.ua. с. 279—280. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 1 серпня 2021.
  10. Відомості Верховної Ради УРСР. —1948. — № 5. — С. 12.
  11. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
  12. Президія Верховної Ради Української РСР. Указ ПВР УРСР від 30.12.1962 р. «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
  13. Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  14. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області»