Михайловецький парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайловецький парк
48°52′15″ пн. ш. 27°31′33″ сх. д. / 48.87100000002777733° пн. ш. 27.52600000002777847° сх. д. / 48.87100000002777733; 27.52600000002777847Координати: 48°52′15″ пн. ш. 27°31′33″ сх. д. / 48.87100000002777733° пн. ш. 27.52600000002777847° сх. д. / 48.87100000002777733; 27.52600000002777847
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Вінницька область,
Мурованокуриловецький район
Найближче місто с. Михайлівці
Площа 22 га
Засновано 1984 р.
Оператор Михайловецький професійний аграрний коледж
Статус: пам'ятка архітектури місцевого значення України
Михайловецький парк. Карта розташування: Вінницька область
Михайловецький парк
Михайловецький парк (Вінницька область)
Мапа

CMNS: Михайловецький парк у Вікісховищі

Михайловецький парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створений рішенням Вінницького облвиконкому № 187 від 13.05.96 та № 335 від 22.06.72р.

Як свідчать дослідники, засновником села Михайлівці Могилів-Подільського району був виходець з Болгарії Михайло, від імені якого і походить назва села. Древнє поселення виникло на берегах трьох річок — Жван, Теребіж і Коритна, що протікали між суцільними лісами.

З історичних актів відомо, що в 1403 році польський король Ягайло дав грамоту Яну Пудло на право володіти селом та навко­лишніми угіддями. 1452 року Михайловецьке помістя перейшло до рук землевласника М. Т. Бучацького. З другої половини XVI століття цими землями заволоділо Барське староство.

В кінці XVIII століття на основі природного масиву виникли паркові насадження на площі 22 гектара. 1805 року було споруджено двоповерховий палац, а також три стави з греблями і містками, кам'яний мур з глибоким ровом висаджено фруктовий сад.

Дендрологічна рослинність відзначається великою кількістю шпилькових порід. У складі насаджень нараховується близько 65 найменувань дерев. Серед них особливо помітні каштани, а також модрина європейська, ялина срібляста, сосна чорна, ясен плакучий.

Виділяється і біогрупа оцтового дерева, плодоносна реліктова го­робина — берека, що зустрічається тільки на Поділлі. За технічними якостями берека прирівнюється до відомого червоного дерева. Біля центральної брами пролягає брукована стрічка дороги, що з'єднує село з двома районними центрами — Баром та Мурованими Курилівцями. З боку села починається алея, що проходить через стіну дубового гаю. За Фасадом палацу відкривається вид на фруктовий сад та декоративні насадження на двох протилежних схилах балки.


Джерела[ред. | ред. код]

  • Заповідні об'єкти Вінниччини. — Вінниця: Велес, 2005. — 104 с.+ 28 с. іл.