Мала Софіївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
місцевого значення
«Мала Софіївка»
49°00′30″ пн. ш. 28°30′07″ сх. д. / 49.00833° пн. ш. 28.50194° сх. д. / 49.00833; 28.50194Координати: 49°00′30″ пн. ш. 28°30′07″ сх. д. / 49.00833° пн. ш. 28.50194° сх. д. / 49.00833; 28.50194
Країна  Україна
Розташування Вінницька область,
Вінницький район,
с. Лука Мелешківська
Найближче місто Вінниця
Площа 6,5 га
Засновано 1997 р.
Оператор Мурованокуриловецька селищна рада
Мала Софіївка. Карта розташування: Вінницька область
Мала Софіївка
Мала Софіївка (Вінницька область)

Мала́ Софі́ївка — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташований на території села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області.

Площа 6,5 га. Оголошений відповідно до Рішення 13 сесії Вінницької облради 22 скликання від 26.12.1997 року для збереження старовинного парку XIX століття. Перебуває у віданні: Мурованокуриловецька селищна рада.

Назва[ред. | ред. код]

Скоріше всього назва "Мала Софіївка" з'явилася через рідкісні дерева які ростуть у парку.

Легенда[ред. | ред. код]

Існує легенда, що пан який жив на садибі біля якої і створили парк, викопуючи ставок який знаходиться у ньому, зробив підлогу з дубових дошок, для того щоб його донька могла купатись у ставку.


Асортиментний склад насаджень[ред. | ред. код]

Корінні породи: дуб звичайний, сосна звичайна, ясен звичайний, клен гостролистий, липа широколиста, клен-явір.

Основні паркоутворювачі: дуб звичайний, клен гостролистий, верба біла, дуб червоний, вільха чорна, в'яз гладкий, клен польовий, клен сріблястий, клен ясенолистий, береза бородавчата, липа крупнолиста, катальпа, тополя біла, осика, клен-явір, модрина європейська, ялина звичайна, ясен звичайний.

Екзоти: акація біла, каштан кінський, клен Семенова, сосна чорна, тополя Боллє. Чагарники: глід колючий, барбарис звичайний, ліщина звичайна.

Опис паркового ансамблю[ред. | ред. код]

Парк — це єдина збережена частина помістя. Житлові будинки втрачені, споруди та фільварки збереглися частково.

Природний рельєф улоговини обумовив тип об'ємно-планувальної структури пейзажного парку, закладеного у першій половині XIX століття. Його простір обмежений пологими схилами, що визначають напрям основної осі композиції, яка проходить по дну улоговини. Тут з джерела витікає потічок, перекритий греблею. Він утворює ставок. Вирішення пейзажу біля водної поверхні пов'язане з його сприйняттям з протилежного берега. Основним елементом паркової композиції є різноманітні за величиною, структурою і складом групи дерев: одні утворюють самостійні центри паркових картин, інші оформлюють куліси багатопланових перспектив. Доріжки прокладені по рельєфу, огинають ставок і повертаються до місця, де колись була садиба. В ансамбль також входить територія церкви.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Заповідні об'єкти Вінниччини. — Вінниця: Велес, 2005. — 104 с.+ 28 с. іл.