Михайловський Олександр Павлович
| Олександр Михайловський Олександр Павлович Михайловський | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
9 жовтня 1987 м. Гайсин, Вінницька область, Україна | ||
| Смерть |
14 березня 2022 (34 роки) поблизу м. Золоте, Луганська область, Україна | ||
| Поховання | Забойки | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Гірська піхота | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Олекса́ндр Па́влович Михайло́вський (9 жовтня 1987, м. Гайсин Вінницької області — 14 березня 2022, м. Золоте Луганської області) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 9 жовтня 1987 року в місті Гайсин Вінницької області. Мешкав у селі Забойках Тернопільського району Тернопільської області, де був зятем.
У 2014 році був призваний до Збройних Сил України. Проходив військову службу на посаді механіка-водія БМП-2. Учасник боїв за Дебальцеве. Під час оборони висоти 307,5, діючи як гранатометник РПГ-7, підбив два ворожих танки. Після бою 25 січня 2015 р. на пошкодженій БМП евакуював важкопоранених[1].
У 2017 році знов уклав контракт зі ЗС України. Загинув 14 березня 2022 року поблизу м. Золотого Луганської області. Похований 2 квітня 2022 року у селі Забойках Тернопільського району на місцевому кладовищі біля могили брата дружини — військовослужбовця Андрія Капчура.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (26 лютого 2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни[2].
- орден «За мужність» III ступеня (8 травня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [3].
- медаль «За оборону м. Дебальцеве» (21 лютого 2016)[4].
- подяка голови Вінницької ОДА та обласної Ради — за патріотизм, особисту мужність, відвагу і самовідданість проявлені під час виконання службових обов'язків із забезпечення державної безпеки та цілісності України[4].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2022) |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бій 25 січня на висоті 307,5 під Санжарівкою очима учасника. 21.06.2015, 20:00
- ↑ Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 8 травня 2022 року № 323/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ а б Гайсинчан — учасників АТО відзначили нагородами за оборону Дебальцевого. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Моргун, І. На Тернопільщині попрощалися із бійцем Олександром Михайловським [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 2 квітня.
- Белекова, І. Війна одна й та ж: спочатку втратила брата, а тепер чоловіка. Прощаються з Героєм Сашком Михайловським [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] // 20 хвилин. — 2022. — 2 квітня.
- Бій 25 січня на висоті 307,5 під Санжарівкою очима учасника [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Цензор.НЕТ. — 2015. — 21 червня.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
На Тернопільщині попрощалися із бійцем Олександром Михайловським на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2022. — 2 квітня. |