Морозова Ольга Василівна
| Громадянство |
 СРСР[1] Росія[2] |
|---|---|
| Дата народження | 22 лютого 1949[1] (75 років) |
| Місце народження | Москва, СРСР[1] |
| Зріст | 170 см |
| Вага | 60 кг |
| Початок кар'єри | 1966 р. |
| Завершення кар'єри | 1977 р. і 1989 р. |
| Робоча рука | права |
| Бекхенд | одноручний |
Одиночний розряд | |
| Титулів | 8 WTA, 25 ITF |
| Найвища позиція | №7 (3 листопада 1975 р.) |
| Мейджори | |
| Австралія | чвертьфінал (1972, 1975) |
| Ролан Гаррос | фінал (1974) |
| Вімблдон | фінал (1974) |
| США | чвертьфінал (1972) |
Парний розряд | |
| Титулів | 16 WTA, 26 ITF |
| Мейджори | |
| Австралія | фінал (1975) |
| Ролан Гаррос | переможець (1974) |
| США | фінал (1976) |
| Інші парні турніри | |
Ольга Василівна Морозова (нар. 22 лютого 1949 Москва, СРСР) — радянська тенісистка і тренер; заслужений майстер спорту СРСР (1971), заслужений тренер СРСР (1991), кавалер ордена «Знак Пошани». Переможниця одного турніру Великого шолома в парному розряді (Roland Garros-1974); фіналістка семи турнірів Великого шолома (два - в одиночному розряді, три - в жіночій парі, два - в міксті).
Біографія[ред. | ред. код]
З 10 років почала займатися тенісом на кортах «Динамо» у тренера Н. С. Теплякової. Також тренувалася у Є. В. Корбута [3]. У 13 років стала чемпіонкою ЦС «Динамо» в Ризі в молодшій віковій групі. Починаючи з цього турніру вона вигравала всі юнацькі змагання, і незабаром була включена в дорослу команду. У 15 років була взята на збір першої команди країни. До цього часу у неї почав вироблятися свій тенісний почерк - активна гра з швидким виходом до сітки.[джерело не вказане 2421 день] Взимку 1965 року вперше брала участь в міжнародному турнірі, де грала в парі з кращим тенісистом країни О. Метревелі. У тому ж році стала чемпіонкою Вімблдонського турніру серед дівчат. У 1965-1966 роках виграла чемпіонат СРСР серед дівчат в парному і змішаному розрядах, а в 1967 році - і в одиночному розряді.
У початку 1969 року Морозова перейшла в ЦСКА. Вигравши Всесоюзні змагання в Ленінграді і літній чемпіонат в Ташкенті, вона стала першою тенісисткою країни. Очолювала всесоюзну класифікацію 11 років, до переходу на тренерську роботу. 22-кратна чемпіонка СРСР: в одиночному (1969-1971, 1976, 1980), парному (1969-1973, 1975-1977, 1979-1980), змішаному (1967, 1970-1973, 1975-1976) розрядах, абсолютна чемпіонка СРСР (1970-1971, 1976); фіналістка чемпіонатів в одиночному (1979), парному (1968) і змішаному (1968, 1977) розрядах. У 1972-1973 роках у складі команди ЦСКА Ольга Морозова стала володаркою Кубка СРСР. 11-кратна переможниця Всесоюзних зимових змагань в одиночному (1969-1970, 1973-1974, 1980), парному (1969-1970, 1973-1974) і змішаному (1969, 1974) розрядах, чемпіонкою Москви в одиночному (1971 - літо; 1967 -1969, 1974-1975 - зима), парному (1967-1968, 1970, 1974-1975, 1979, 1981 - зима) розрядах і міксті (1970 - зима).
У 1971 році в Болгарії стала абсолютною чемпіонкою Європи з тенісу, перемігши у всіх трьох розрядах (парному, міксті і одиночному). В цілому за роки своєї спортивної кар'єри на чемпіонатах Європи завоювала 22 золоті медалі, з них 6 у одиночному розряді.
У 1972 році першою з радянських спортсменок дійшла до фіналу турніру першої категорії серед професіоналів - на турнірі Italian Open.
У 1973 році виграла турнір «Куїнс-клаб», в фіналі здобувши перемогу над австралійкою І. Гулагонг . У тому ж році на Вімблдоні вона вже була серед «сіяних» гравців, а за результатами змагань увійшла в число перших восьми. На наступний рік у Філадельфії обіграла першу ракетку світу Біллі-Джин Кінг .
Пік кар'єри припав на 1974 рік, коли Морозова вперше в історії радянського тенісу грала в одиночних фіналах турнірів Великого Шолома - Ролан Гаррос і Вімблдону. Обидва поєдинки Морозова поступилася першій ракетці світу Кріс Еверт. У цьому ж сезоні в парі з Еверт виграла Ролан Гаррос. У 1975 році виходила у фінали парних змагань на Australian Open і Ролан Гаррос. В Австралії партнером Морозової була австралійська тенісистка Маргарет Корт. Також виступала на підсумковому чемпіонаті WTA, зайнявши в групі 3 місце, посіла підсумкове 5 місце.
У 1976 році грала в фіналі Відкритого чемпіонату США (також в парі).
У міксті в парі з Олександром Метревелі виходила у фінали Вімблдону в 1968 і 1970 роках.
Виступ на міжнародній арені Морозової закінчився в 1977 році через те, що СРСР бойкотував всі турніри за участю спортсменів з ПАР, висловлюючи політичний протест проти політики апартеїду .
У 1980 році виграла свій останній чемпіонат СРСР, перегравши у півфіналі Галину Бакшеєву, а в фіналі виграла у Людмили Макарової.
Надалі працювала тренером. У різні роки працювала з такими тенністками, як Л. Савченко, С. Пархоменко, Н. Звєрєва, Н. Медведєва, Л. Месхі, О. Ліховцева, О.Дементьєва . Жіноча збірна СРСР під керівництвом Ольги Морозової двічі входила до фіналу Кубка Федерації (1988, 1990), завоювала 8 золотих медалей на чемпіонатах Європи. У 90-і роки разом з родиною жила і працювала у Великій Британії.
Стояла біля витоків створення Кубка Кремля серед жінок.
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік Віктор, донька Катерина.
Титули на турнірах Великого Шолома[ред. | ред. код]
Перемоги в парному розряді (1)[ред. | ред. код]
| Рік | Турнір | Партнер | Суперники | Рахунок |
| 1974 | Ролан Гаррос |  Кріс Еверт |
 Гейл Ловера Катя Еббінгхаус |
6:4, 2:6, 6:1 |
Фінали на турнірах Великого Шолома[ред. | ред. код]
Одиночний розряд (2)[ред. | ред. код]
| Рік | Турнір | Суперник | Рахунок |
| 1974 | Ролан Гаррос | Кріс Еверт |
1:6, 2:6 |
| 1974 | Вімблдон | Кріс Еверт |
0:6, 4:6 |
Парний розряд (3)[ред. | ред. код]
| Рік | Турнір | Партнер | Суперники | Рахунок |
| 1975 | Australian Open | .svg){kind=small} Маргарет Корт |
Івонн Гулагонг Пеггі Мічел |
6:7, 6:7 |
| 1975 | Ролан Гаррос | Джулі Ентоні |
Кріс Еверт Мартіна Навратилова |
3:6, 2:6 |
| 1976 | US Open | .svg){kind=small} Вірджинія Вейд |
 Лінкі Босхофф Ілана Клосс |
1:6, 4:6 |
Мікст (2)[ред. | ред. код]
| Рік | Турнір | Партнер | Суперники | Рахунок |
| 1968 | Вімблдон | Олександр Метревелі
|
Маргарет Корт Кен Флетчер
|
1:6, 12:14 |
| 1970 | Вімблдон (2) | Олександр Метревелі
|
Розмарі Казалс.svg){kind=small} Іліє Настасе
|
3:6, 6:4, 7:9 |
Виступи на турнірах Великого шолома в одиночному розряді[ред. | ред. код]
| Турнір | 1966 | 1967 | 1968 | 1969 | 1970 | 1971 | 1972 | 1973 | 1974 | 1975 | 1976 | підсумок |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Australian Open | - | - | - | - | - | - | 1/4 | - | - | 1/4 | - | 0/2 |
| Ролан Гаррос | - | 1Р | 2Р | 3Р | 2Р | 2Р | 1/4 | 2Р | Ф | 1/4 | - | 0/9 |
| Вімблдон | 1Р | - | 1Р | 4Р | 2Р | 3Р | 4Р | 1/4 | Ф | 1/4 | 1/4 | 0/10 |
| US Open | - | - | - | - | 3Р | - | 1/4 | 3Р | Ret. | 2Р | 3Р | 0/5 |
Ret = знялася через травму
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Collins B. The Bud Collins History of Tennis: An Authoritative Encyclopedia and Record Book — 2 — NYC: New Chapter Press, 2010. — P. 700. — ISBN 978-0-942257-70-0
- ↑ Player Profile // WTA website
- ↑ Корбут Евгений Владимирович | Спорт-страна.ру (рос.). sport-strana.ru. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 3 жовтня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль на WTA [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
|
