Крошина Марина Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марина Василівна Крошина
Загальна інформація
Громадянство  Україна
Народження 18 квітня 1953(1953-04-18)
Алма-Ата
Смерть 4 липня 2000(2000-07-04)
Київ
·падінняd
Поховання Байкове кладовище
Причина смерті падінняd
Чоловік Лоллій Генадійович Сирота
Спорт
Країна СРСР СРСР
Вид спорту теніс
Тренери Бальва Володимир Максимович і Камельзон Володимир Наумович
Участь і здобутки
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

Марина Василівна Крошина (18 квітня 1953, Алма-Ата — 4 липня 2000, Київ) — українська радянська тенісистка, тренер, Заслужений майстер спорту СРСР1986 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 18 квітня 1953 року в місті Алма-Аті. Її батько був художником-архітектором, а мати, Ольга Зобачова, чемпіонкою Узбекистану і Середньої Азії з шахів[1].

В Алма-Аті почала займатися тенісом. Стала семиразовою чемпіонкою СРСР, п'ятиразовою чемпіонкою Європи, двічі чемпіонкою юнацького Уїмблдону (1970 і 1971 роки), переможецем відкритого чемпіонату США (1973), переможцем багатьох міжнародних тенісних турнірів у Швеції, Польщі, Франції.

Могила Марини Крошиної та її чоловіка, Байкове кладовище

У 1972 році вийшла заміж за донецького грека, лікаря Лоллія Сироту (1948—2021) і переїхала до Донецька[2]. В жовтні 1981 Крошина завоювала золоту медаль на чемпіонаті СРСР з тенісу, який проходив у Донецьку.

Після закінчення професійної кар'єри працювала тренером. Переїхала до Москви, потім до Києва. Закінчила факультет журналістики. У 1993 році видала перший в Україні підручник з тенісу «Мій теніс».

В останні роки життя тяжко хворіла. 4 липня 2000 року покінчила життя самогубством, викинувшись з вікна своєї квартири на восьмому поверсі будинку на вулиці Антоновича в Києві[1]. Похована у колумбарії Байкового кладовища разом із чоловіком.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Києві, в тенісному клубі «Балуті груп», де працювала Марина, проводиться дитячий тенісний турнір пам'яті Марини Крошиної.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Газета «Факти» від 7 липня 2000 року. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 11 жовтня 2012.
  2. Донецький авторський сайт Е. Ясенова. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 11 жовтня 2012.

Джерела[ред. | ред. код]