Мохи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мохи
Moss.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
- Streptophytina Наземні рослини
- Embryophyta
- Мохи (Bryophyta)
Надкласи/Класи
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3208

Мо́хи, Мохоподібні (Bryophyta) — група вологолюбних наземних, рідше водяних рослин простої будови. Квіток чи насіння не мають. У життєвому циклі фаза гаметофіту переважає над спорофітом. Переважно багаторічні рослини, що характеризуються груповими формами росту (дерновники, куртини, подушки). Відомо понад 18 тис. видів на всій земній кулі. За деякими системами виділяється 5 надкласів, які в свою чергу поділені на 8 класів.

Наука, що вивчає мохи, називається бріологією.

Будова та загальні характеристики[ред.ред. код]

Окрім статевого розмноження гаметофіт мохоподібних виконує функції живлення, водопостачання та фотосинтезу. У різних груп він має, відповідно, різну будову. Гаметофіт моху являє собою більш-менш вертикальне несправжнє стебельце (каулідій) з дрібними несправжніми листками-філоїдами без справжніх коренів, або слань (талом) з ризоїдами. Провідна система мохоподібних проста, трахеїди та судини відсутні. На гаплоїдному гаметофіті розвиваються чоловічі (антеридії) та жіночі (архегонії) статеві органи. Диплоїдний спорофіт (спорогон) дуже редукований, найчастіше паразитує на гаметофіті. Він побудований із спороносної коробочки і ніжки з гаусторієм, яким присмоктується до гаметофіта. Будова спорогону, як і будова гаметофіту, має систематичне значення при визначенні мохів. У коробочці (утворюється після запліднення на жіночому гаметофіті) після редукційного поділу утворюються спори.

Із одноклітинної спори розвивається тільки статеве покоління, або гаметофіт. Із спори проростає первинна нитка — протонема, на якій закладається одна або декілька бруньок. Вторинна протонема розвивається у результаті регенерації клітин гаметофіту або спорофіту.

Органи статевого розмноження на рослині розташовуються групами. Зазвичай групи гаметангіїв додатково захищені листоподібними утворами. Вони можуть знаходитись на спеціальних підставках, або бути зануреними у талом. Антеридії, наприклад, можуть розташовуватись разом із стерильними нитками-парафізами, що запобігають їх злипанню.

Антеридії мають вигляд видовжених або округлих мішечків з одношаровою оболонкою на ніжці. Всередині антеридію утворюються дводжгутикові сперматозоїди.

Архегоній мохоподібних у типовому випадку має пляшкоподібну, або колбоподібну форму із звуженою шийкою та розширеним черевцем, де розташовується крупна яйцеклітина. У каналі шийки над яйцеклітиною знаходиться черевна канальцева та декілька шийкових канальцевих клітин. При дозріванні архегонію канальцеві, шийкові та черевна клітини ослизнюються та на їх місці утворюється вузький канал, яким сперматозоїди потрапляють до яйцеклітини.

Спорофіт (спорогон) складається з одного спорангію (коробочки), який розташований на тонкій ніжці. У нижній частині ніжка переходить у так звану стопу, за допомогою якої спорофіт з'єднується з гаметофітом. Коробочку зазвичай закриває верхня, видозмінена частина архегонію — ковпачок (каліптра). У деяких мохоподібних спорофіти можуть бути цілком занурені у тіло гаметофіту, у інших — піднімаються на особливих виростах пластинчатого талому, у деяких мають форму стручка.

Розмноження та цикли розвитку[ред.ред. код]

Життєвий цикл типового представника мохів

Мохи мають вегетативний, нестатевий та статевий способи розмноження. Оскільки у життєвому циклі чергуються гаплоїдний гаметофіт та диплоїдний спорофіт, а мейоз відбувається при поділі спор, для мохоподібних характерний гаплодиплофазний життєвий цикл із споричною редукцією.

Вегетативне розмноження забезпечується відривом частини талому і подальшим її проростанням протонемою у новий гаметофіт. У видів роду маршанції (Marchanta), наприклад, спостерігається утворення на пластинці талому спеціальних виводкових кошиків із так званими виводковими бруньками, що змиваються водою на субстрат і там проростають.

Нестатеве розмноження забезпечується спорами. Статеве розмноження забезпечується чоловічими та жіночими статевими органами (гаметофітом).

Спора, потрапивши у вологе середовище, проростає і формує протонему. На стадії проростання протонему можна сплутати із зеленими нитчатими водоростями. З цієї нитки розвивається у подальшому талом рослини (гаметофіт). Органи статевого розмноження — архегонії (жіночі) й антеридії (чоловічі) утворюються на дорослому гаметофіті, зазвичай на верхівці. Часто жіночі і чоловічі органи дводомно формуються на окремих рослинах, проте є і однодомні рослини. Для забезпечення запліднення обов'язково потрібна вода, оскільки сперматозоїди рухливі, вони тільки у рідкому середовищі можуть проникнути в архегоній.

Класифікація мохів[ред.ред. код]

Перші спроби класифікації мохів базувались на відмінах у будові талому. Так виділились групи антоцеротових мохів (клас Anthocerotopsida), печіночників (клас Marchantiopsida) та листкостеблових мохів (клас Bryopsida). На сьогодні, за різними даними, вчені виділяють від 3-х до 8-класів у складі відділу Мохоподібних (Bryophyta).
До складу надвідділ (Superdivisio) Bryobionta (Мохоподібні) України входять три відділи[1]:

Поширення мохів[ред.ред. код]

Мохи поширені майже повсюди, від тропіків і до полярних областей, але нерівномірно. У тропічних регіонах — переважно в горах. Незначна кількість видів росте в посушливих місцях, наприклад у степах. Деякі види ведуть епіфітний спосіб життя на корі дерев або у воді. Основна ж маса видів зосереджена у вологих місцях північної півкулі, в районах з помірним і холодним кліматом. Помітна роль належить мохоподібним в утворенні рослинного покриву.

Попри приуроченість до вологих місцезростань, мають здатність переносити тривале пересихання.

Використання людиною[ред.ред. код]

Людиною використовувались мохи здавна з лікарською метою (наприклад, з моху роду сфагн (Sphagnum) робились асептичні пов'язки, а деякі народи використовують мохи у якості пелюшок та для теплоізоляції помешкань. Науковці використовують мохи, як індикатори чистоти повітря. Окрім цього, мохи використовуються з декоративною метою та для озеленення.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Бойко М. Ф. Чекліст мохоподібних України.- Херсон: Айлант, 2008. — 232 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Бачурина Г. Ф., Мельничук В. М. Флора мохів Української РСР. Вип.1,2,3,4.- Київ, 1987, 1988, 1989, 2003.
  • Бойко М. Ф. Чекліст мохоподібних України. — Херсон: Айлант, 2008. — 232 с.
  • Бойко М. Ф. Червоний список мохоподібних України.- Херсон: Айлант,2010. — 93 с.
  • Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України.- Київ: Наукова думка, 1964. — 355 с.
  • Кучерява Л. Ф., Войтюк Ю. О., Нечитайло В. А. Систематика вищих рослин. І. Архегоніати. — Київ: Фітосоціоцентр. — 1997.- 136 с.
  • Мхи. Плауны. Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения, «Жизнь растений в 6-ти тт.» Том 4. ред. И. В. Грушвицкого и С. Г. Жилина, М.: Просвещение, 1978 (рос.)
  • Роль мохоподібних на сайті ecosystema.ru (рос.)


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.