Мінла сіроголова
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Мінла сіроголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Liocichla ripponi (Oates, 1900) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Liocichla phoenicea ripponi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мі́нла сіроголова[2] (Liocichla ripponi) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Південно-Східній Азії. Раніше вважався конспецифічним з карміновокрилою мінлою[3][4].
.jpg)
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[5]
- L. r. ripponi (Oates, 1900) — східна М'янма, північно-західний Таїланд, південний Китай;
- L. r. wellsi (La Touche, 1921) — південно-східний Юньнань і північний Індокитай.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сіроголові мінли мешкають в М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі і Китаї. Вони живуть в сухих і вологих тропічних лісах і рідколіссях, чагарникових і бамбукових заростях, поблизу озер і боліт. Зустрічаються на висоті від 1400 до 2200 м над рівнем моря. Живляться комахами, плодами, ягодами і насінням. Сезон розмноження триває з квітня по червень. гніздо чашоподібне, розміщується в чагарникових або бамбукових заростях на висоті 0,6–1,5 м над землею. В кладці 3 блакитних яйця. поцяткованих темно-червоними плямами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Liocichla ripponi. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ N.J. Collar. A partial revision of the Asian babblers (Timaliidae). „Forktail”. 22, ss. 85-112, 2006 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ N.J. Collar. Taxonomic notes on some Asian babblers (Timaliidae). „Forktail”. 27, ss. 29-38, 2011 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |