Мінор (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Міно́р (від лат. minor- менший, також moll від лат. mollis - м'який)—лад, в основі якого лежить мінорний тризвук (тобто тризвук з малою терцією в основі). Відповідно - характерною особливістю мінорного ладу є третя ступінь, що відстоїть від першої на інтервал малої терції. Натуральний мінор будується таким чином: тон-півтон-тон-тон-півтон-тон-тон: Amoll.png

Крім того, існує також гармонічний мінор, що відрізняється від натурального високим сьомим ступенем:

Amoll.harm.png Аудіо послухатиопис файлу

Та мелодичний мінор, який у висхідному русі відрізняється високими шостим та сьомим ступенями, а в низхідному - ідентичний натуральному:

Amoll.melod.auf.png Аудіо послухатиопис файлу Amoll.melod.ab.png Аудіо послухатиопис файлу

Мінорний лад, як правило, суб'єктивно сприймається, як сумний, з темним забарвленням, в протилежність мажору, що складає один з найважливіших естетичних контрастів в європейській музиці.

Мажорний лад (ідентичний еолійському) був поширений в народній музиці Європи з часів стародавньої Греції, але був досліджений лише в 1547 році в труді Глареана "Dodekachordon".