Міст Білої троянди
| Міст Білої троянди | |
|---|---|
 | |
| 54°23′35″ пн. ш. 24°04′53″ сх. д. / 54.39326944002777253° пн. ш. 24.08143333002777808° сх. д.Координати: 54°23′35″ пн. ш. 24°04′53″ сх. д. / 54.39326944002777253° пн. ш. 24.08143333002777808° сх. д. | |
| Країна |
 Литва |
  Міст Білої троянди Міст Білої троянди (Литва) | |
 | |
 Міст Білої троянди у Вікісховищі | |
Міст Білої троянди (лит. Baltosios rožės tiltas) — пішохідний міст через річку Німан в Алітусі, Литва. Найвищий в Литві пішохідний і велосипедний міст[1]. Побудований в 2013—2015 роках на збережених опорах залізничного мосту 1899 року. Є майданчиком для роуп-джампінгу.
Розташування[ред. | ред. код]
Поєднує центр міста з районом Алітус I і курганом на східному березі річки. Поруч з мостом розташована скульптура «Квітка» (лит. Lelijos žiedas) авторства скульптора В. Канчяускаса.
Вище за течією знаходиться Канюкський міст, нижче — міст Антанаса Юозапавічюса.
Назва[ред. | ред. код]
Залізничний міст (1899) не мав власної назви. Назву сучасного пішохідного моста було вибрано в ході голосування серед місцевих жителів і дано на честь символу Алітуса — білої троянди[2].
Історія[ред. | ред. код]
У 1897—1899 роках, під час будівництва нової залізничної лінії Гродно-Оліта за проектом інженерів М. А. Бєлелюбського і Н. Харламова[3], був споруджений металевий консольний міст, який складався з трьох прольотів. Роботи проводилися варшавською компанією «Рудзський і К°» (пол. K. Rudzki i S-ka). Загальна вартість будівництва склала 700 тис. руб. Пролітна будова мосту складалося з ферм системи Гербера. Два берегових прольоти довжиною 73,2 м мали консолі довжиною 13,72 м, на які опирався середній вільний проліт, довжиною 65,43 м. Загальна довжина мосту складала 239 м[4][5]. Загальна вага металоконструкцій з литого заліза становила 1014,288 т[6]. Настил мосту був пристосований також і для гужового руху. Проміжні опори були змуровані способом бутової кладки[7]. Льодорізи облицьовані гранітом.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Деревянный ж/д мост |
14 серпня 1915 року міст був підірваний відступаючими російськими військами[8]. Натомість протягом двох місяців німецькими військовими був побудований 15-пролітний дерев'яний залізничний міст на високих пальових опорах. У січні 1926 року він був закритий для руху і розібраний[9].
У 2009 році збережені опори мосту були включені до Реєстру культурних цінностей Литви (код 33316)[10].
У 2009 році на замовлення муніципалітету Алітуса компанія UAB «Mitnija» спроектувала дворівневий міст для пішоходів і велосипедистів[11]. Орієнтовна вартість будівництва становила близько 40 млн лит, але проект так і не був реалізований[12].
У 2012 році компанія UAB «Tiltų ekspertų centras» склала новий проект, який був затверджений до будівництва. У серпні 2013 року компанія UAB «Alkesta» розпочала будівельні роботи[12]. Металоконструкції були виготовлені в Ризі (Латвія), збиралися на будівельному майданчику, монтувалися за допомогою кранів. Монтаж виконувався компаніями UAB «Tilsta» і «Mammoet» (Нідерланди)[13]. Офіційне відкриття мосту відбулося 8 січня 2016 року[2].
Конструкція[ред. | ред. код]
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Фасад моста |
Міст складається з трьох прольотів, металевий, арковий. Схема розбивки на прольоти: 72,42 + 91,50 + 72,42 м[11]. Прольоти мосту складаються з металевих аркових ферм і залізобетонної плити. Опори мосту монолітні, залізобетонні, на пальовій (підвалини) і кесонній (проміжні опори) основі. Також використано збережені фундаменти старого залізничного мосту. Висота мосту над рівнем річки становить 38,1 м. Загальна довжина складає 240,53 м, ширина — 6,71 м. Міст призначений для руху пішоходів і велосипедистів. Поручневе огородження металеве, безтумбове.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мост Белой розы (для пешеходов и велосипедистов). Alytusinfo.lt. Архів оригіналу за 27 листопада 2020.
- ↑ а б Alytuje Baltosios rožės tiltu jau leidžiama eiti (лит.). Lrytas. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 21 січня 2019.
- ↑ Пунин А. Л. Архитектура отечественных мостов. — Л. : Стройиздат, 1982. — С. 80.
- ↑ Венда, 1900, с. 4, 5.
- ↑ Железнодорожный мост через Неман. Asociacija "Olita-Orany". Архів оригіналу за 26 лютого 2020.
- ↑ Венда, 1900, с. 5.
- ↑ Sinkevičiūtė, 2012, с. 62.
- ↑ Kebeikis, 2004, с. 15.
- ↑ Laikinas karinis geležinkelio tiltas (лит.). Asociacija "Olita-Orany". Архів оригіналу за 26 лютого 2020.
- ↑ Kultūros vertybių registras (лит.). Kultūros paveldo departamentas prie kultūros ministerijos. Архів оригіналу за 19 листопада 2016.
- ↑ а б Pėsčiųjų ir dviratininkų tiltas (лит.). Asociacija "Olita-Orany". Архів оригіналу за 25 лютого 2020.
- ↑ а б Saulė Pinkevičienė (11 липня 2013). Per Nemuną – naujas tiltas (лит.). DELFI. Архів оригіналу за 18 квітня 2019.
- ↑ Pėsčiųjų ir dviračių tilto per Nemuną Alytuje statyba [Архівовано 21 січня 2019 у Wayback Machine.]// UAB «Tilsta»(лит.)
Література[ред. | ред. код]
- Aida Sinkevičiūtė. Lietuvos tiltų statybos raida ir architektūros bruožai. — Kaunas, 2012. — С. 61—63.(лит.)
- Henrikas Kebeikis. Žvilgsnis į Lietuvos tiltus. — Kaunas : Kopa, 2004. — С. 14—16.(лит.)
- Венда Ф. Кессонные работы при постройке моста через р. Неман у м. Олиты. — СПб., 1900. — 69 с.
- Косаковский Г. И. Железные дороги Литвы. — Вильнюс : Мокслас, 1975. — С. 58—60.
Посилання[ред. | ред. код]
- Svetaine apie pėsčiųjų ir dviračių tilto statybą [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.] (лит.)