Нагрудний Олексій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нагрудний.
Олексій Нагрудний
Народився 2 квітня 1974(1974-04-02) (50 років)
Рубіжне, Луганська область, УРСР, СРСР
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
телеведучий
співак
Alma mater КНУКіМ
Роки діяльності 2004 — дотепер
Діти Олександр (нар. 2008)
Євген (нар. 2024)
IMDb nm8819213

Олексій Володимирович Нагрудний (нар. 2 квітня 1974, Рубіжне, Луганська область, УРСР, СРСР) — український актор театру і кіно, телеведучий та співак[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Олексій Нагрудний народився 2 квітня 1974 року в місті Рубіжне Луганської області. У 1993 році закінчив Сєвєродонецьке музичне училище по класу баяна-акордеона[2].

Закінчив у 1999 році факультет театральної режисури Київського Національного університету культури і мистецтв, за спеціальністю «актор, режисер театрального колективу, викладач сценічної майстерності».

У 2001 році закінчив вищі акторські курси Санкт-Петербурзької державної академії театрального мистецтва.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2007 році під час фільмування телесеріалу «Серцю не накажеш» Олексій Нагрудний познайомився з російською акторкою Ольгою Чурсіною. Цього ж року пара побралася[3]. Проте шлюб тривав недовго.

7 квітня 2019 року Олексій Нагрудний одружився з відомою кастинг-директоркою Світланою Горошковою, з якою давно перебував у цивільному шлюбі. У подружжя є син Олександр (нар. 2008)[4].

Олексій Нагрудний захоплюється східними єдиноборствами, пише пісні, грає на гітарі.

Творчість[ред. | ред. код]

Співак[ред. | ред. код]

Був солістом гуртів «Іграшки» у 1998—2001 та «Полюс» у 2001—2002 роках.

Телеведучий[ред. | ред. код]

Олексій Нагрудний працював ведучим «Студії 5» та «Національної лотереї» на Першому національному каналі, «Сніданку з «1+1»[5][6].

Актор[ред. | ред. код]

У 2003-2004 роках актор Театру драми та комедії на Лівому березі. З 2002 по 2004 рік — актор театру «Браво». У 2004—2007 роках — актор Київського академічного Молодого театру. Працював у московському «Театрі музики та драми Стаса Наміна» з 2007 по 2010 рік.

Нині Олексій Нагрудний актор Київського академічного театру «Золоті ворота».

Дебютував у кіно в 2004 році, зігравши невелику роль міліціонера Клепакова у серіалі «Небо в горошок».

Роботи в театрі[ред. | ред. код]

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Київський театр «Браво»
Київський академічний Молодий театр
  • 2016 — «Піаніст» за п'єсою «Прощавай, настроювачу!» Вадима Лєванова; реж. Валерія Городецька
Московський «Театр музики та драми Стаса Наміна»
Київський академічний театр «Золоті ворота»
Театральна агенція «ТЕ-АРТ» (м. Київ)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2019 с Повернення Возвращение Стас
2019 с Дзвонар Звонарь Сергій
2019 ф Зустріч однокласників Льоша головна роль
2019 с Сурогатна мати Сурогатная мать Герман Трубін
2019 с Серце матері Сердце матери Кирило Кузнєцов
2019 с Сонячний листопад Солнечный ноябрь епізодична роль
2019 с Готель «Купідон» Назар
2018 с Подорож до центру душі Путешествие к центру души Єгор, художник
2018 с Прислуга Прислуга Антон
2018 с Найкращий за всіх Лучше всех Денис
2018 с Кров янгола Кров ангела Сергій Родіонов, коханець Лариси
2018 с Поверни моє життя Верни мою жизнь Трєгубов
2017—2018 с Коли ми вдома. Нова історія Когда мы дома. Новая история ведучий телешоу
2017 с Рецепт кохання Рецепт любви режисер
2017 ф Інфоголік Инфоголик колега Максима, котрий хоче посісти керівну посаду в компанії
2017 с Обручка з рубіном Андрій[11]
2017 с Подаруй мені життя Подари мне жизнь Стас
2017 с Тато Ден Папа Ден епізодична роль
2017 с Мама для Снігуроньки Мама для Снегурочки Максим
2017 с Спокуса Искушение епізодична роль
2016 с Хірургія. Територія кохання Хирургия. Территория любви '
2016 с Свій чужий син Свой чужой сын Кирило Нєжин
2016 с Провідниця Проводница Віктор
2016 с Підкидьки Подкидыши Шестаков
2016 с Поганий гарний коп Плохой хороший коп Ігор Кутузов
2016 с Мереживо долі Нити судьбы Денис
2016 с Улюблена вчителька Любимая учительница Максим Суворін
2015 ф Особистий інтерес Личный интерес Олег
2014 с Особиста справа Личное дело Гримов, адвокат
2014 с Так далеко, так близько Так далеко, так близко Валерій Варґін, журналист
2012 с Пристрасті за Чапаєм Страсти по Чапаю Неустроєв
2012 с Лист очікування Лист ожидания Яґунков, журналіст
2011 с Чемпіони з підворіття Чемпионы из подворотни Ладига у молодості
2011 с Повернення Мухтара-7 Возвращение Мухтара-7 Артем Рєзунов / Добринін, адвокат
2010 кф Дива в кепці Олексій, головна роль
2010 с Повернення Мухтара-6 Возвращение Мухтара-6 Михайло Лисянський, фотограф
2007 с Серцю не накажеш Сердцу не прикажешь Андрій Попков
2007 с Повернення Мухтара-4 Возвращение Мухтара-4 «Джеймс»
2007 ф Повертається чоловік з відрядження Возвращается муж из командировки Руслан Джаіров
2006 тф Таємниця Маєстро Тайна Маэстро Андрій Розумовський
2006 с Утьосов. Пісня довжиною у життя Утёсов. Песня длиною в жизнь Фунтик-водолаз
2005 с Новий російський романс Новый русский романс Максик Кульков
2006 с П'ять зірок Пять звёзд Віктор Нагірний
2004 с Небо в горошок Небо в горошек Клепаков, міліціонер

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Олексій Нагрудний, актор: У театр потрапити — як під поїзд. Це назавжди «Інтерв'ю з України»
  2. ↑ Ярослава Хлєбникова (22 березня 2019). Олексій Нагрудний: «Не грати на сцені я не можу». vesti.dp.ua. Вісті Придніпров'я. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 13 грудня 2023.
  3. ↑ Анатолій Хостікоєв уперше зіграв у сучасному серіалі велику роль «Голос України»
  4. ↑ Український актор одружився: фото з весілля
  5. ↑ Ведучим «Сніданку з 1+1» став актор Олексій Нагрудний. detector.media. Детектор медіа. 30 січня 2012. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 13 грудня 2023.
  6. ↑ Олексій Нагрудний святкує ювілей. Найкращі ролі актора. kanalukraina.stage.trkukr.net. Україна. 2 квітня 2019. Процитовано 13 грудня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ Юлія БИРЗУЛ (2015-02-17 17 лютого 2015). «Олеся. Забута історія кохання» (рос.). «Во мне точки нет». Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 14 листопада 2019.
  8. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (9 травня 2017). Театр «Золоті ворота». Містична сага «Забута історія кохання» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  9. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (18 березня 2018). «Сталкерам» — 5 років. Відеоантологія спогадів (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  10. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 листопада 2017). Квартет «Ілюзії» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  11. ↑ «Тепер до театру йдуть «на артистів з телевізора»

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нагрудний_Олексій_Володимирович&oldid=41914972