Національна академія деї Лінчеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національна академія деї Лінчеї
італ. Accademia Nazionale dei Lincei
Палац Корсіні
Палац Корсіні
Основні дані
Засновано 17 серпня 1603
Контакт
Ключові особи Ламберто Maффеї[1]
Кількість співробітників 540 академіків
Розташування м. Рим
Італія Італія
Адреса Палац Корсіні

Віа делла Лунґара 10

Веб-сторінка Офіційна сторінка Академії
E-mail segreteria@lincei.it
тел:. +39 06 686 8223

факс:. +39 06 689 3616

Національна академія деї Лінчеї (італ. Accademia Nazionale dei Lincei) — одна з найстаріших академій наук Італійської республіки. Знаходиться у Римі, в палаці Корсіні та віллі Фарнезіна .

Основне завдання академії - сприяти розвитку мистецтва, літератури і науки в Італії. Академія координує наукові дослідження, організує національні та міжнародні наукові конгреси, симпозіуми та конференції, підтримує зв'язки з іноземними академіями, науковими центрами, інститутами та окремими великими вченими, присуджує премії за видатні праці і винаходи.

Назва та символи[ред.ред. код]

Назва походить від слова італ. lince — рись, засновники її присягнулися пізнавати природу очима, зіркими, як у рисі. При створенні Академії на її гербі була зображена рись, над нею розміщений девіз лат. sagacius ista.

Історія[ред.ред. код]

Академія деї Лінчеї заснована у Римі 17 серпня 1603 Федеріко Чезі (1585 — 1630), аристократа з Умбрії, разом з голландцем Іоганном Гекко (італізоване — Еккіо), Франческо Стеллуті (1577-1651) з Фабріано та Анастасіо де Філіісом з Терні. Метою цієї Академії було вивчення та розповсюдження наукових знань у галузі фізики. Академія, перше засідання якої відбулося в Римі 17 серпня 1603, відразу ж піддалася лютим нападкам батька Федеріко Чезі, людини грубої, що зневажає всякі дослідження, йому вдалося змусити перервати засідання у 1604 році.

Ґалілео Ґалілей

У 1609 Федеріко Чезі реорганізував Академію, запросивши увійти до її складу нових членів — італійців та іноземців, у першу чергу Ґалілео Ґалілея, який дав згоду на вступ до Академію 25 квітня 1611 року. Між 1609 — 1630 роками Академія процвітала та постійно виступала з відкрито на захист вчення Ґалілео Ґалілея. У цей період вона опублікувала важливі наукові праці, з яких згадаємо «Про сонячні плями»(1613) та «Пробірщіка»(1623) Ґалілея.

Через відсутність коштів припинила існування у 1630. Спроби підтримати діяльність Академії після смерті Чезі ні до чого не привели. У 1745 Джованні Паоло Сімоне Бьянкі, лікар, натураліст та антиквар з Ріміні відновив ім'я та традиції академії. Однак це тривало всього кілька років.

У 1795 році її намагалися перетворити, а у 1802 році перейменували на «Нова Академія деї Лінчеї» (італ. Accademia dei Nuovi Lincei), а двома роками пізніше знову повернулися до колишньої назви — «Академія деї Лінчеї». Академія проіснувала до 1840 року і за пропозицією папи Григорія XVI знов була закрита. У 1847 році папою Пієм IX Академія була відновлена під назвою «Нова папська академія деї Лінчеї» (італ. Accademia Pontificia dei Nuovi Lincei).

Після об'єднання Італії у 1870 році перетворена в «Королівська академія деї Лінчеї» (італ. Reale Accademia dei Lincei). Її науковий рівень підвищився головним чином завдяки роботам Квінтіно Селл (1827 — 1884). У 1883 році, у статут були внесені поправки, число членів збільшилося, форма виборів змінилася, число наук збільшені, змінено поділ дисциплін на дві групи. У 1920 та 1925 роках були проведені реформ і Академія стала називатися Національною.

У 1939 році академія критично зустріла заходи фашистського уряду в галузі науки та культури, тому була об'єднана з розпущеною Італійської академією. Після повалення фашистського режиму, за наполяганням Бенедетто Кроче академія була відтворена у 1944 році в колишньому вигляді — «Національна академія деї Лінчеї».

Структура[ред.ред. код]

Вілла Фарнезіна

За статутом 1986 року, який передбачає, що Академія складається з 540 академіків. Академія підрозділяється на факультети:

1) фізико-математичних та природничих наук,
2) моральних, історичних та філологічних наук,

Кожен з яких об'єднує 72 національних, 72 іноземних члена та 72 член-кореспондента. У кожен факультет можуть бути обрані декілька почесних членів.

Діяльністю академії керують президент та Рада президії. Кошторис академії складається з надходжень від міністерства народної освіти, Національної ради досліджень Італії та приватних фондів.

Видання Академії[ред.ред. код]

Серед видань академії найбільш важливими є:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]