Наша газета (Луганськ)
.gif) Логотип газети «Наша газета» | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | газета | |||
| Мова | українська, російська | |||
| Формат | A3 | |||
|
| ||||
| Засновано | 1946 під назвою «Прапор Перемоги» | |||
| Власник | Луганська обласна рада | |||
| Головний редактор | Н. С. Северін | |||
| Припинення публікацій | 2014 | |||
| Головний офіс | 91016, Луганська обл., м. Луганськ, пл. Героїв великої вітчизняної війни, 9 | |||
| Наклад | 52 870 (№ 145, від 29 грудня 2009 року) | |||
| Передплатний індекс (Укрпошта) |
61031 | |||
|
| ||||
| nashagazeta.net | ||||
«На́ша газе́та» — суспільно-політична газета Луганської обласної ради, була офіційним друкованим органом Луганської обласної ради. Заснована 1946 року під назвою «Прапор Перемоги», з 1992 року виходила під назвою «Наша газета»[1] тричі на тиждень. Перестала виходити у 2014 році після окупації Луганська, у березні 2015 року була офіційно закрита.
Орган Луганської обласної та міської Рад Депутатів робітників газета «Прапор Перемоги» починає свою історію з лютого 1946 року, коли була організована її редакція. Газета «Прапор Перемоги» виходила п'ять разів на тиждень. У 1946 році було видано 237 номерів газети, одиничний наклад складав 20 тис. примірників. Видавець — Ворошиловградське обласне видавництво[2].
Починаючи з 1991 року інформаційне наповнення складали переважно офіційні повідомлення щодо діяльності обласної влади, а також матеріали суспільно-політичної, соціально-економічної та розважальної спрямованості.[3]
Станом на 1 січня 2014 року «Наша газета» належала до найбільш тиражних друкованих ЗМІ Луганської області. Її тираж складав 43 161 примірників, за яким вона поступалась лише газеті «Экспресс-новости» (56 750 примірників)[4].
Останні 6 років існування газети головним редактором був Микола Северін[5]. З 2001 до 2008 року головним редактором був Олександр Панков[6].
На думку медіааналітиків знаходилась під контролем Партії Регіонів[7].
Редакція припинила роботу з початку окупації Луганська та не перереєструвалася на підконтрольній Україні території. У березні 2015 року комунальне підприємство «Редакція видання Луганської обласної ради „Наша газета“» було ліквідоване[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Боярчук Дмитро Іванович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 26 грудня 2019.
- ↑ Куцевська, О. С. (2015). Стан видавництв і друкарень Луганщини (Ворошиловградщини) в 1945–1950-х рр. ХХ ст (other) . Процитовано 26 грудня 2019.
- ↑ Політична карта Луганської області. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - вибори в Украине - Election in Ukraine (ua) . Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Ульянова, К. М. Періодизація історії журналістики Луганського краю від зародження до сучасності / Наукові записки Інституту журналістики // Том 1 (66), 2017. — С. 39-45.
- ↑ На кого не действует слово, на того не действует и палка (Сократ). www.golos.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Александр Панков: «Учиться профессии необходимо всю жизнь». paralel-media.com.ua. Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Борьба за умы электората Луганщины и не прекращалась…. detector.media (укр.). 10 листопада 2005. Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ НСЖУ | Москаль ліквідував газету Луганської облради «Наша газета». nsju.org. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про газету. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |