Невірні
Невірні — термін, використовуваний у деяких релігіях, особливо в християнстві й ісламі, для позначення атеїстів, представників інших релігій[1] і тих, хто сумнівається або відкидає основні догмати релігії[2][3][4].
Християнство[ред. | ред. код]
Християни традиційно називають невірними людей, що належать до інших релігійних груп або активно відкидають християнство[5]. У католицизмі невірним вважається той, хто (на відміну від єретика) взагалі не вірить у християнське вчення і заперечує божественність Ісуса Христа.
Надалі визначення терміна було розширено для того, щоб включити в нього інші форми невіри, наприклад, такі як:
- деїзм — визнання існування Бога і створення ним світу, але заперечення більшості надприродних і містичних явищ, божественного одкровення і релігійного догматизму;
- атеїзм — невіра в бога, заперечення його існування;
- скептицизм — сумнів, як принцип мислення, особливо сумнів у надійності істини;
- агностицизм — визнання принципової неможливості пізнання об'єктивної дійсності тільки через суб'єктивний досвід і неможливість пізнання будь-яких граничних і абсолютних основ реальності.
Нині використання терміна «невірний» знизилося[6]. Причиною цього, найпевніше, є бажання основних християнських конфесій брати участь у діалозі з представниками інших конфесій[7]. Слова «невірний», «невірні» (грец. ἄπιστος), зустрічаються в Новому Заповіті[8].
Іслам[ред. | ред. код]
В ісламі для означення невірних використовується арабське слово кафір (букв. «приховує»). В ісламській доктрині цей термін стосується людини, яка не визнає єдиного Бога (Аллаха) і заперечує пророчу місію Мухаммеда. Для позначення християн та юдеїв використовується термін люди Писання (араб. اهل الكتاب — ахль аль-Кітаб)[9][10][11].
Слово кафір останнім часом також стало вважатися образливим[12] і деякі ісламські богослови забороняють використовувати це слово.
У часи Османської імперії турецькі мусульмани стосовно греків, вірмен та інших християнських народів використовували слово «гяур». Воно походить від перського «габр», яке, в свою чергу, походить від арабського слова «кафір»[9][13][14][15].
Юдаїзм[ред. | ред. код]
В юдаїзмі язичників називають ідолопоклонниками або «тими, що поклоняються зіркам». Атеїстів і єретиків в юдаїзмі іменують епікоросами[16]. Термін кофери застосовується тільки до віровідступників[17].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Невірний. Академічний тлумачний словник (1970—1980) (укр) . Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ «An unbeliever with respect to a particular religion, especially Christianity or Islam». — Infidel // The American Heritage Dictionary of the English Language, Fourth Edition, Houghton Mifflin Company.
- ↑ Infidel // Random House Unabridged Dictionary, Random House, 2006.
- ↑ "infidel." The Oxford Pocket Dictionary of Current English. 2009. Oxford University Press. Архів оригіналу за 14 червня 2008. Процитовано 2 лютого 2013.
- ↑ Weckman, pp. 64-65
- ↑ [1] — Random House. Архівовано з джерела 7 травня 2016. — "Likewise, "infidel, « which had still been in use in the early nineteenth century, fell out of favor with hymn writers.».
- ↑ Russell B. Shaw, Peter M. J. Stravinskas, Our Sunday Visitor's Catholic Encyclopedia, Our Sunday Visitor Publishing, 1998, ISBN 0-87973-669-0 p. 535.
- ↑ 1-е послание к Коринфянам 6:6, 10:27; 2-е послание к Коринфянам 6:14-15; Послание к Титу 1:15; 1-е послание к Тимофею 5:8; Откровение святого Иоанна Богослова 21:8.
- ↑ а б «Infidel» in An Introductory Dictionary of Theology and Religious Studies, p. 630
- ↑ «Kafir» // An Introductory Dictionary of Theology and Religious Studies — P. 702
- ↑ Questions about Ahl-e Kitab [Архівовано 19 січня 2010 у Wayback Machine.] by the Grand Ayatollah Ali al-Sistani
- ↑ Bjorkman, W. «Kafir». // Encyclopaedia of Islam. — Brill, Brill Online.
- ↑ гяур — а, м., одуш. (тур. giaur < перс. gäbr < араб. kāfir неверный). Презрительное название иноверца у мусульман. — Крысин Л. П. Толковый словарь иностранных слов. — М: Русский язык, 1998.
- ↑ гяур — [тур. < ар.] — у мусульман — общее название всех иноверцев — Большой словарь иностранных слов. — М.: Издательство «ИДДК», 2007.
- ↑ Гяур // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Эпикорос // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Cassell's Disctionary of Word Histories. Adrian Room. Cassell 2002.
Література[ред. | ред. код]
- Невірний. Академічний тлумачний словник (1970—1980) (укр) . Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
- Пьер Виймар. Крестовые походы [Архівовано 24 вересня 2011 у Wayback Machine.]. — СПб, 2003
- Васильев А. А.. История Византийской империи, Том II. От начала Крестовых походов до падения Константинополя
- Johnson, James Turner. The Holy War Idea in Western and Islamic Traditions. — University Park: Pennsylvania State University Press[en],1997
- Espin, Orlando O.; Nickoloff, James B. An Introductory Dictionary of Theology and Religious Studies, Liturgical Press[en], 2007. ISBN 0-8146-5856-3
- Kant, Immanuel. Religion within the Boundaries of Mere Reason. Trans. and eds. Allen Wood and George Di Giovanni. — Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, [1793] 1998.
- Matar, Nabil I. Islam in Britain, 1558—1685. — Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, 1998.
- Merriam-Webster's Dictionary of Synonyms, Merriam-Webster Inc., 1984. ISBN 0-87779-341-7
- Tomlins, Christopher L.; Mann, Bruce H. The Many Legalities of Early America. — UNC Press[en], 2001 ISBN 0-8078-4964-2
- Vries, Hent de. Religion and Violence: Philosophical Perspectives from Kant to Derrida. — Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press[en], 2002.
- Watt, William Montgomery. Islamic Revelation in the Modern World. — Edinburgh: Edinburgh University Press[en], 1969.
- Weckman, George. The Language of the Study of Religion: A Handbook, 2001, Xlibris Corporation[en]. ISBN 0-7388-5105-1
- Williams, Robert A. The American Indian in Western Legal Thought: The Discourses of Conquest. — Oxford.:Oxford University Press, 1990. ISBN 0-19-508002-5
|
