Аллах

Аллах (араб. الله, може звучати як Аллаг, Алла, Оло, Олло) — означає Всевишній, Бог. Слово походить з арабської мови, було запозичене багатьма мусульманськими, а також деякими немусульманськими народами.

Значення цього слова трактується в залежності від традиції. Як правило це слово в ісламі позначає поняття Бога взагалі, незалежно від релігії. Але в деяких випадках, як мусульмани так і немусульмани вживаючи це слово мають на увазі саме той образ Всевишнього, який пропонує іслам. Найбільш близький переклад цього слова буде саме «Всевишній». Слово Аллах має спільне походження з староєврейським אלוהים (Елогім), яке в Священному Писанні слов'янськими мовами було перекладено як Бог. З мовної точки зору Елогім означає «Божество, Боги у всій сукупності», однак як в іудейському, так і в християнському розумінні має значення «Бог» в однині. ים (ім) — це закінчення, яке в сучасному івриті утворює множину чоловічого роду, але в давнину утворювало слова для позначення сукупності (подібно укр. -ство).

Російський купець Афанасій Нікітін, в своїх записках XV ст. «Хождение за три моря», будучи православним підданим Великої Степової (Монгольської) імперії постійно звертається до Всевишнього у вигляді «оло, оло абрь, оло акъ, олло керем, олло рагим» поєднує у своєму світогляді різні віровчення (що характерно для людей часів Монгольської імперії) і вживає слово Олло, будучи православним, подібно до багатьох сучасних християн з народів Сходу:

„ Праздники крестьянскые, ни Велика дни, ни Рожества Христова не ведаю, ни среды, ни пятница не знаю; а промежу есми вер таньгрыдан истремень ол сакласын: «Олло худо, олло акь, олло ты, олло акъберъ, олло рагымъ, олло керимъ, олло рагым елъло, олло карим елло, таньгресень, худосеньсень. Богъ един, тъй царь славы, творець небу и земли».

А иду я на Русь, кетъмышьтыр имень, уручь тутътым. Месяць мартъ прошел, и яз заговълъ з бесермены в неделю, да говел есми мъсяць, мяса есми не елъ и ничего скоромнаго, никакие ествы бесерменские, а елъ есми по двожды на день хлебъ да воду, авратыйля ятмадым. Да молился есми Христу вседрьжителю, кто сотворил небо и землю, а иного есми не призывал никоторого именемъ, богъ олло, богъ керим, богъ рагимъ, богъ худо, богъ акьберь, богъ царь славы, олло варенно, олло рагим ельно сеньсень олло ты.“

Образ Бога у сучасному ісламі відрізняється від його образу у християнстві. В ісламі Бог це перш за все старозавітний Бог, Всевишній, Господар і повелитель світів, по відношенню до якого люди мають проявляти покору (іслам), слухатися його повелінь і виконувати роботу, яку він їм дає — бути його рабами, тобто робітниками. Саме тому з точки зору ісламу важко сприйняти християнську ідею про те, щоб бачити Бога в усіх можливих його образах і за всіма можливими проявами матеріального світу, зокрема у вигляді св. Трійці. Образи Бога-Отця (духовного батька і вчителя), Бога-Слова чи Бога-Спаса, який проявляє себе в образі людини є невластиві сучасному ісламу.

Див. також

• 99 імен Аллаха
• Всевишній
• Бог
• Сущий
• Єгова
• Тенгрі
• Хода
• Кудай
• Небо
• Брахма
• Буття
• Дао

Джерела

• Хождение за три моря Афанасия Никитина. Древнеруський текст
• Христианам Малайзии разрешили использовать слово Аллах

Це незавершена стаття про іслам. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.