Нур Джахан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нур Джахан
Empress Nurjahan.jpg
Народився 31 травня 1577
Кандагар
Помер 17 грудня 1645
Лахор
Ім'я при народженні Мехр-ун-ніса
Діяльність політик
Титул імператриця
Конфесія іслам
Батько мірза Гійяс Бега
Матір Асмат-бегум
Чоловік Шер Афкан
Джаханґір
Діти 1 донька

Нур Джахан (*31 травня 1577 —17 грудня 1645) — імператриця часів династії Великих Моголів, політичний діяч, поетеса.

Життєпис[ред.ред. код]

Походила з родини перських аристократів. народилася у Кандагарі, під час прибуття до Імперії Великих Моголів її батька мірзи Гійяс Бегі. При народженні отримала ім'я Мехр-ун-ніса. При дворі падішаха Акбара її батько зумів дослужитися до звання тисячника. Сама Мехр-ун-ніса отримала гарну освіту: знала арабську та перську мови, зналася на літературі, музиці, танцях, мистецтві.

Разом із батьком опинилася при вдорі падішаха. Під час одного так званих «придворних базарів» у 1594 році її побачив син Акбара — Салім (майбутній падішах Джаханґір) й закохався в неї. Втім Акбара такий шлюб не влаштовував. Тому він наказав швиденько видати Мехр-ун-нісу заміж за шер Афкана й відправити подружжя до Бурдвана у Бенгалії.

Тут Мехр-ун-ніса мешкала до 1607 року. За цей час у 1605 році Салім став падішахом. Й він наказав привести родину Шер Афкана до Агри, сподіваючись, що Мехр-ун-ніса стане до нього ближче. Втім під час перемовин намісника Бенгалії Кутб-ад-діна з Шер Афканом відбулася сутичка, в якій вони обидва загинули.Посмертно Шер Афкана звинувати у заколоті. Мехр-ун-нісу відправили в якості служниці до однієї з удов Акбара. Лише у 1611 році Джаханґір здійснив свою мрію, одружившися на Мехр-ун-нісі. Вона стає імператрицею й отримає нове ім'я — Нур Джахан (Світло світу).

Відразу після весілля Нур Джахан почала зміцнювати свою владу. Її батько та брат очолили імперський уряд на посадах вазирів. Її донька вийшла заміж за одного сина Джаханґіра Шахріяра, а небога Арджуманад Бану Бегам — за іншого сина Хуррама.

Поступово Нур Джахан перебрала усю владу на себе. Фактично стала керувати імперією. Джаханґір більше уваги приділяв мистецтву, живопису, курінню опіума. Нур Джахан визначала призначення на посади, ведення зовнішньої та внутрішньої політики, приймала іноземних послів та купців. Водночас зростає хабарництво. Так, у 1611 році в обмін на чудову карету від Англійської Ост-Індської компанії вона дозволила англійцям засновувати торгові поселення й надала їм низку пільг.

Срібна рупія Нур Джахан

Вплив Нур Джахан був такий великий, що вперше стали карбувати її монети з ім'ям жінки-правительки.

Все це викликало невдаволення знаті. У 1622 році проти правління Нур Джахан повстан син Джаханґіра — Хуррам, проте зазнав поразки й у 1623 році вимушен був замиритися. У 1626 році впливовий військових Махабат-хан в союзі з принцем Парвізом захопили Джаханґіра та Нур Джахан під час їх поїздки Пенджабом (при переправі через річку Бехат). Втім завдяки хитрощі Нур Джахан падішаху та його дружині вдалося втекти під час перебування неподолік від Кабулу.

Проте незабаром, у 1627 році, раптово вмирає Джаханґір. В цій ситуації нур Джахан вирішила поставити падішахом чоловіка своєї доньки Шахріяра (на прізвисько Нікчема). Втім проти нур Джахан виступили принци Парвіз та Хуррам. Останнього підтримав брат Нур Джахан — Асаф-хан. Незабаром вона зазнала поразки.

Новий падішах Хуррам, який прийняв ім'я Шах Джахан заслав Нур Джахан до Лахору з щорічною пенсією у 200 тисяч рупій, де вона й померла 17 грудня 1645 року.

Таланти[ред.ред. код]

Нур Джахан була відомою поетесою, яка складала вірші перською мовою під ім'ям Махфі (Таємничий). Цим вона займалася переважно у засланні.

Вона є винахідницею особливою есенції з розових пелюсток. Розробляла форми та малюнки килимів й різних тканин.

Родина[ред.ред. код]

1. Чоловік — Шер Афкан

Діти:

  • Мехр-ун-ніса (у шлюбі Ладлі Бегам), дружина принци Шахріяра

2. Чоловік — Джаханґір

Дітей не було

Джерела[ред.ред. код]

  • Gold, Claudia (2008). Queen, Empress, Concubine: Fifty Women Rulers from Cleopatra to Catherine the Great. London: Quercus. ISBN 978-1-84724-542-7.