Лахор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лахор
اہور
Lahore
—  Міський округ  —
Мавзолей махараджі Ранджита Сінґха
Мавзолей махараджі Ранджита Сінґха
Official logo of Лахор
Емблема міста
Координати: 31°32′59″ пн. ш. 74°20′37″ сх. д. / 31.54972° пн. ш. 74.34361° сх. д. / 31.54972; 74.34361
Країна Пакистан
Провінція Пенджаб
Міський округ 11 вересня 2008
Міська рада Лахор
Міста 9
Площа [1]
 - Повна 1772 км²
Висота над р.м. 217 м 
Населення (2009[2])
 - Усього 6 936 563
Телефонний код(и) 042
Військове містечко Лахора керується окремо
Веб-сайт: http://www.lahore.gov.pk
Розташування міста (червоне) на мапі провінції та Пакистану
Розташування міста (червоне) на мапі провінції та Пакистану

Лахор (урду لاہور) — друге за величиною місто Пакистану. На січень 2005 безпосередньо в ньому проживали 5,5 мільйонів жителів, а в його агломерації 6,3 мільйона. Лахор розташований на річці Раві, всього кілька кілометрів від кордону з Індією. Будучи столицею провінції Пенджаб, він є промисловим, культурним і транспортним центром північно-східного Пакистану. У Лахорі зосереджена кіноіндустрія країни.

Історія[ред.ред. код]

Місто виникло на початку н. е. З XI століття Лахор є духовним центром ісламу на індійському субконтиненті. В 1099—1114 і в 1153—86 столиця держави Газневидів. При делійських султанах і Великих Моголах центр Пенджабського наміснитцтва; часто служив тимчасовою резиденцією Великих Моголів, в 1799—1849 столиця Сикхського держави. В період англійського панування (1849—1947) центр Лахорської області і однойменного округу Британської Індії. Після утворення Пакистану Лахор в 1947—1955 адміністративний центр провінції Пенджаб, в 1955—70 — області Лахор і провінції Західний Пакистан, з липня 1970 адміністративний центр провінції Пенджаб.

Лахор багатий пам'ятниками архітектури 16—17 вв.; розташований на північному заході міста форт обнесений могутніми стінами і баштами (1570-ті рр.) і включає палацові комплекси з витонченими аркадами і павільйонами (палац Джахангіра, 1617, архітектор Абдул Карим), Перлову мечеть (1645) і інші. У стінах (з баштами) «Старого міста», що примикає з півдня до форту, збереглися: мечеті — Везир Хана (1634), Золота (1753); фахверкові житлові будинки з карнизами і балконами на дерев'яних кронштейнах з різьбленням. У районі Анаркалі (що знаходиться на південь від «Старого міста») — будівлі 19 в., еклектичні по стилю, з національними мотивами: музей, університет, Верховний суд тощо. Після 1947 побудовані Національний коледж мистецтв, 10-поверхова будівля контор (1962—1965) і інше. Центральний музей (образотворче і прикладне мистецтво), Музей зброї у форті Лахор. За 8 км на схід від Лахора — сади Шалімара (1637, архітектор Алі Мардан Хан). У декількох км на північний захід від форту — мавзолей Джахангіра (1626).

У другій половині XX століття місто опинилося поруч з лінією конфлікту між Індією і Пакистаном. На переговорах про укладення миру обидві сторони домовилися створити автобусне сполучення між Лахором і сусіднім індійським містом Амритсаром.

Економіка[ред.ред. код]

У Лахорі, його передмістях і містах-супутниках (що виникли після 1947) — текстильна, харчова, гумотехнічна, шкіряно-взуттєва промисловість; невелика металургія, ряд металообробних і машинобудівних підприємств (залізничні майстерні, виробництво сільськогосподарських машин, транспортного устаткування, насосів, електротехнічних виробів). Крупна ТЕС. Лахор газопроводом пов'язаний з родовищем Сунь.

Лахор — старовинний центр ремесла (золоті і срібні вироби, вишивка і орнамент). Значний культурний центр, університет і коледжі.

Уродженці[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Punjab Portal». Government of Punjab. Процитовано 2007-12-11. 
  2. Punjab World Gazetteer

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]