Огранович Аполлон Сергійович
| Аполлон Сергійович Огранович | |
|---|---|
| Народження | 23 травня 1942 |
| Смерть | 4 березня 2019 (76 років) |
| Країна |
 СРСР→ Україна |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів, Радехів |
| Найважливіші споруди | Монумент Бойової Слави Радянських Збройних Сил |
Аполлон Сергійович Огранович (23 травня 1942 — 4 березня 2019, Львів) — український архітектор. Був членом Національної спілки архітекторів України (Львівська обласна організація НСАУ).[1] Співавтор низки пам'ятників у Львові.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 23 травня 1942 року[2] в родині правника Сергія Михайловича Ограновича. 1945 року родина переїхала до Львова.[3]
Помер у Львові, похований на 13 полі Янівського цвинтаря.
- Роботи
- «Монумент Бойової Слави Радянських Збройних Сил» на вулиці Стрийській (1970, у співавторстві), відзначеного 1972 року Державною премією УРСР ім. Шевченка, а 1974 року — золотою медаллю ім. Грекова Академії мистецтв СРСР.[4]
- Пам'ятник «Слава праці» в Радехові (1973, скульптор Яків Чайка).[5]
- Проект реконструкції головної пошти на вулиці Словацького, 1 у Львові (1973—1975, реалізований не повністю).[6]
- Пам'ятник на вулиці Пекарській, 52 у Львові на честь подвигу радянських медиків у Другій світовій війні (1975, скульптор Іван Кушнір).[7]
- Співавторство у комплексному плані політичного, архітектурно-художнього й світлового оформлення Львова (1979). План такого роду був першим в Україні, експонувався на ВДНГ СРСР і ВДНГ УРСР. На щорічному конкурсі-огляді найкращих проектів 1979 року авторський колектив відзначено премією.[8]
- Надгробний пам'ятник Ірині Вільде на Личаківському цвинтарі у співавторстві зі скульптором Теодозією Бриж.[9] Меморіальна таблиця на вулиці Саксаганського на честь демонстрацій квітня 1936 року у Львові (скульптор Теодозія Бриж).[10]
- Пам'ятний знак «50-річчя возз'єднання українських земель» (1989 у співавторстві зі скульптором Анатолієм Галяном) на вул. Дзержинського у Львові. На початку 1990-х років демонтований.[11]
- Пам'ятник загиблим землякам у селі Смиків Сокальського району (1974 у співавторстві зі скульптором Василем Одрехівським).[12]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Персоналії ЛООНСАУ. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Вітаємо наших колег з ювілеями // Архітектурний вісник — 2002. — 2 (15). — С. 27.
- ↑ Резепов Е. Бал потомков // Русский мир. — 2012. — № 10. — С. 80—81. (рос.)
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 257, 258.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 335.
- ↑ Сьомочкін І. Будинки Головної пошти на тлі історії її розвитку (XVIII—XX ст.) // Галицька брама. — 1996. — № 23. — С. 7.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 316.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 255, 256.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 329. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 260.
- ↑ Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 218. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-617-629-077-3.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 339.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — ISBN 5-7705-0178-2.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 324. (рос.)
