Личаківський цвинтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Личаківський цвинтар
Схема Личаківського кладовища
Схема Личаківського кладовища
Інформація про цвинтар
Країна Україна
Розташування Львів
Відкриття 1786
Координати 49°49′58.45″ пн. ш. 24°3′17.98″ сх. д.
Головні ворота (бл. 1900)

Національний історико-культурний музей-заповідник «Лича́ківський цви́нтар» — відоме меморіальне кладовище у Львові площею 40 га. Головний вхід на кладовище розташований на вулиці Мечникова, 33, напроти — кінець вулиці Пекарської. На цвинтарі — близько 300 тис. поховань, розташованих на 86 полях, споруджено понад 2 тисячі гробівців, встановлено на могилах близько 500 скульптур та рельєфів.

Зміст

[ред.] Історія

Існує з 1786 року — після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, що розміщувалися в місті навколо церков. Кладовище призначалося для Середмістя і IV дільниці Львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних жителів міста.

Найдавніші збережені могильні плити Личакова відносяться до 1787 та 1797 років. Цвинтар розпочинався тоді на ділянках, які займають нині поля 6, 7, 9, 10, 14.

У 1804 та 1808 роках відбулося значне розширення площі кладовища за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. Наступне розширення кладовища відбулося 1856 року. Тоді було запрошено університетського ботаніка Карла Бауера, який разом з керівником цвинтаря Тихом Тхужевським впорядкували територію. Було сплановано алеї та доріжки і кладовищу надано характер паркової зони.

Після другої світової війни на кладовищі почали споруджувати стандартні надгробки комбінату похоронного обслуговування. На першому полі стали ховати більш знатних громадян міста. На решті полів на вільних ділянках ховали і простих людей. В той же час ліквідовувалися деякі площадки та доріжки.

В 1975 році було прийнято рішення про припинення поховань. Виняток робиться лише для особливо відомих особистостей, родин, які мають власні гробівці, а також, в окремих випадках допускаються підзахоронення в існуючі могили родичів після 25-ти літнього строку поховання.

За радянський період у зв'язку з непродуманою процедурою визначення місця під нові поховання, відсутність належного догляду за могилами, родини яких виїхали до Польщі, брак коштів на охорону, кладовище зазнало значних шкод та руйнувань, постраждало багато пам'ятників-надгробків високої мистецької цінності. Через це уже з середини 1970-их років громадськість Львова, представники творчої інтелігенції, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, ЗМІ неодноразово зверталися до владних структур з вимогою надання кладовищу статусу заповідника, охорони та реставрації його мистецької спадщини. 10 липня 1990 року ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів територію Личаківського кладовища оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення. У 1991 році до його скаду ще включено кладовище Пагорб Слави.

[ред.] Скульптори надгробків

Надгробки першої половини 19 століття виконані здебільшого у класицистичному стилі. Серед скульпторів:

У другій половині 19 на початку 20 століття їхні традиції з виразним впливом західноєвропейської скульптурної школи продовжили:

Ці скульптори працювали у стилях еклектики, сецесії та Арт Деко.

До 1945 року на кладовищі працювали також такі українські майстри як Григорій Кузневич та Сергій Литвиненко.

Зі скульпторів повоєнного часу виділяються:

[ред.] Поховання

Тут поховані відомі люди:

  • письменники:

Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Григорій Тютюнник, Марія Конопницька, Габріеля Запольська, Юліан Опільський, Олександр Гаврилюк, Степан Тудор, Петро Карманський, Михайло Яцків, Василь Пачовський, Роман Федорів, Ростислав Братунь, Ірина Вільде, Петро Козланюк, Григорій Нудьга, Михайло Рудницький, Юрій Шкрумеляк, Григорій Чубай, Яків Стецюк, Ігор Римарук, Назар Гончар, Василь Левицький, Марійка Підгірянка;

  • художники, скульптори:

Ярослава Музика, Леопольд Левицький, Олена Кульчицька, Олекса Новаківський, Яків Гніздовський, Євген Лисик, Еммануїл Мисько, Віталій Гінзбург, Теодозія Бриж, Віктор Савин, Юрій Стефанчук, Євген Дзиндра, Михайло Дзиндра, Павло Ковжун, Ігор Боднар, Артур Гротгер;

  • мистецтвознавці:

Михайло Драган, Андрій Дорош;

  • архітектори:

Юліан Захарієвич, Іван Левинський, Януш Вітвіцький;

  • композитори:

Володимир Івасюк, Ігор Білозір, Станіслав Людкевич, Філарет Колесса, Микола Колесса, Анатоль Вахнянин, Анатолій Кос-Анатольський;

  • фольклористи, етнографи:

Володимир Барвінський, Володимир Гнатюк, Іван Вагилевич;

  • музиканти:

Ігор Лацанич, Сергій Кузьминський;

  • артисти:

Соломія Крушельницька, Іван Рубчак, Василь Яременко, Надія Доценко, Павло Кармалюк, Іван Мацялко;

  • вчені:

Стефан Банах, Омелян Огоновський, Олександр Огоновський, Кароль Шайноха, Ісидор Шараневич, Олександр Барвінський, Іван Крип'якевич, Володимир Левицький, Василь Щурат, Йосип Застирець, Ярослав Підстригач, Михайло Шереметьєв, Михайло Кобрин, Михайло Ролле, Орест Мацюк, Юрій Киричук, Освальд Бальзер, Бенедикт Дибовський, Северин Відт, Андрій Моторний;

  • громадські і державні діячі:

Євген Петрушевич, Дмитро Вітовський, Олександр Тисовський, Михайло Матчак, Мирон Кордуба, Іван Куровець, Юліан Романчук, Ярослав Барановський, Адам Коцко, Маріян Коць, Ярослав Кулачковський, Генрик Ревакович, Ілля Кокорудз;

  • публіцисти:

Мілена Рудницька, Осип Мончаловський, Ярослав Галан;

  • єпископи УГКЦ:

Григорій Яхимович (1792—1863), Спиридон Литвинович (1810—1869), Михайло Куземський, Юліан Сас-Куїловський, Миколай Чарнецький, .

Цвинтар відрізняється від інших своїми прекрасними пам'ятками скорботи (Гартман Вітвер, Антон Шімзер, Йосип Шімзер, Тадеуш Баронч, Костянтин Годебський, Юліан Марковський, Григорій Кузневич та ін.).

Привертають увагу численні каплички. Серед них відрізняється і розмірами, і незвичайністю каплиця вірменської родини Кшечуновичів. Знаходиться вона на пагорбку, і до вхідних дверей потрібно піднятися 20-ма сходинками.

[ред.] Поле почесних поховань

«Поле почесних поховань» займає частину 67-го поля. Започатковане перенесенням сюди тлінних останків Катерини Зарицької (1914—1986). Поряд похований її чоловік Михайло Сорока (1911—1971). Його прах перенесено з концтабору № 17 у Мордовії у 1991 році. У 1997 році тут поховали визначного діяча УПА Петра Дужого (1916—1997).

Передбаченою реконструкцією до території Поля почесних поховань буде включено могили визначних діячів культури:

[ред.] Поле № 1

Поле № 1 з кінця 19 століття стало своєрідним пантеоном заслужених львів'ян. Тут в гробниці родини Свачинських знаходилося перше поховання Івана Франка. Тут також поховані відомі діячі:

У 1896 році на полі було споруджено фірмою Ю. Марковського за проектом Т. Баронча пам'ятник польському повстанцю, герою оборони Варшави у 1831 році Ю. Ордону, прах якого було перевезено з Флоренції. Навколо овальної площі нижче цього пам'ятника, поховані:

  • А. Дурський (1854—1908)
  • С. Щепановський (1846—1900) — піонер нафтової промисловості в Галичині
  • президенти Львова М. Міхальський (1846—1907), Т. Рутовський (1853—1918), Г. Малаховський (1852—1908).

На прилеглих ділянках поховані:

Виділяється серед інших високим мистецьким виконанням пам'ятник на могилі родини Закрейсів роботи скульпторів Яна Нальборчика та Броніслава Солтиса.

У радянський період на першому полі були поховані:

[ред.] Могили на початку головної алеї

Головна алея цвинтаря починається між каплицями Адамських та Бачевських і видовженим овалом проходить через все кладовище. На початку алеї утворився український меморіал на полях № 3, 4, 5 і прилеглих.

Найвизначніші пам'ятники, могили вдзвовж головної алеї:

  • пам'ятник Великому Каменяреві на могилі Івана Франка — встановлений у 1933 році. Сюжет пам'ятника роботи скульптора С. Литвиненка пов'язаний з відомою поемою «Каменярі».
  • пам'ятник «Будителю Русі» на могилі Маркіяна Шашкевича, виконаний у майстерні Генрика Пер'є.
  • пам'ятник на могилі Володимира Барвінського скульптора С. Р. Левандовського.
  • поруч розташована гробниця та поховання Барвінських, серед яких зокрема Олександр та Василь Барвінські.
  • пам'ятник Орфею на могилі Соломії Крушельницької.
  • пам'ятник на могилі мецената, почесного громадянина Львова Василя Іваницького.

[ред.] Легенди

[ред.] Екскурсії

З 28 січня 2008 року на кладовищі проводяться нічні екскурсії. Їх вартість становить від 50 до 80 грн на групу, тривалість — 30 хвилин[1].

[ред.] Галерея

[ред.] Примітки

  1. ↑ http://zik.com.ua/ua/news/2008/01/29/123661

[ред.] Див. також

[ред.] Література

  • Гавришкевич І., Нагай М. Личаківський некрополь: малий маршрутний довідник музею «Личаківський цвинтар». — Львів: В-во «Папуга», 2003. — 94 с.
  • Львівський некрополь // Галицька брама. — 1998. — № 1 (37)
  • Карта-схема «Личаківський некрополь». — Автори тексту та світлин Гавришкевич І., Нагай М. — Львів: В-во «Папуга», 2003.
  • Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — 480 с.
  • Криса Л., Нагай М. Проходи по Личакову: Путівник. — Львів, 2007. — 108 с.
  • Лупій Г. В. Львівський історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар»: Путівник. — Львів: Каменяр,1996. — 367 с.
  • Квятковський А., Ратушний Р. Цвинтар на Личакові. — Львів: ЛА «Піраміда», 2001. — 198 с.
  • Пилип'юк В. Пієта в камені. — Львів: Світло і тінь, 1995. — 175 с.
  • Личаківське кладовище. Львівський некрополь. Довідник-путівник. Львівський історичний музей. — Львів: Новий час,1998. — 80 с.
  • Nicieja Stanisław. Cmentarz Łyczakowski we Lwowie w latach 1786—1986. — 2-ie wyd., popr.-Wrocław: Warszawa: Kraków: Gdańsk: Łodź: Ossolineum, 1989.
  • Nicieja Stanisław. Łyczaków. Dzielnica za Styksem. — Wrocław: Warszawa: Kraków: Gdańsk: Łódź: Ossolineum, 1998.
  • Nicieja Stanisław Cmentarz Obrońcòw Lwowa. — Wrocław-Warszawa-Krakòw: Zakład imienia Ossolińskich, 1990. — 467 s.
  • Medyński A. Przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim. — Lwòw, 1937. — 118 s.
  • Cmentarz Łyczakowski w fotografii Krzysztofa Hejke. — Warszawa: Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa.

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
п • о • рНекрополі Львова
Існуючі кладовища
Військові некрополі
Знищені кладовища
п • о • рВизначні пам'ятки Львова
Аптека-музей | Бібліотека імені Стефаника | Бригідки | Будинок Вчених | Будинок Галицького намісництва | Вернісаж | Високий замок | Вірменська церква | Галерея мистецтв | Глинянська брама | Головний залізничний вокзал | Домініканський собор | Залізниця Підзамче — Личаків | Історичний музей | Каплиця Боїмів | Костел єзуїтів | Комплекс Успенської церкви (Успенська церква • Каплиця Трьох Святителів • Вежа Корнякта | Королівський арсенал | Костел Бернардинців | Копець Люблінської унії | Костел Івана Хрестителя | Костел кармелітів босих | Костел Марії Магдалини | Латинська катедра | Лев Лоренцовича | Личаківський цвинтар | Львівський університет імені Івана Франка | Львівська Політехніка | Міський арсенал | Митрополичі палати | Монастир святого Онуфрія | Національний музей | Оперний театр | Палац Бандінеллі | Палац Бєльських | Палац губернаторів | Палац Корнякта | Палац Любомирських | Палац Потоцьких | Палац римо-католицьких архієпископів | Палац Сапєг | Парк «Знесіння» | Площа Ринок | Порохова вежа | Преображенська церква | Проспект Свободи | Ратуша | Синагога «Золота Роза» | Собор святого Юра | Старе місто | Стрийський парк | Театр імені Марії Заньковецької | Тюрма на Лонцького | Цвинтар орлят | Церква святих Ольги і Єлизавети | Церква святої Параскеви П'ятниці | Цитадель | Шевченківський гай | Шотландська кав'ярня | Церква святого Миколая (Львів)

049.833 0024.056Координати: 49°49′57″ пн. ш. 24°03′22″ сх. д. / 49.8325° пн. ш. 24.056111° сх. д. (G)

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80&oldid=8923530
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами