Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна
| Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
31 грудня 1924 Київ, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 2 вересня 2002 (77 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Діти | Одайник Сергій Вадимович | |||
|
| ||||
Зоя Олександрівна Одайник-Самойленко (нар. 31 грудня 1924, Київ — пом. 2 вересня 2002, Київ) — українська художниця, живописеця, Заслужений художник УРСР (1981), членкиня Національної спілки художників України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 31 грудня 1924 року в Києві.
В 1941 році закінчила Художню школу імені Тараса Шевченка.
У роки німецько-радянської війни пройшла через концентраційний табір «Равенсбрюк».
У 1952 році Зоя Одайник-Самойленко закінчила Київський державний художній інститут за спеціальністю «художник-живописець».
У 1946—1952 рр. навчалася в Київському художньому інституті, де її викладачами були Сергій Григор'єв, Костянтин Єлева, Володимир Костецький, Сергій Ержиковський, Ілля Штільман[1].
Померла 2 вересня 2002 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений художник УРСР (1981).
Родина[ред. | ред. код]
- Чоловік — Одайник Вадим Іванович (1925—1984), художник-живописець, Народний художник СРСР.
- Син — Сергій Вадимович Одайник (нар. 1949), художник-монументаліст, Заслужений художник України.
- Дочка — Одайник Оксана Вадимівна (нар. 1953), художниця-живописеця, Народний художник України.
Творчість[ред. | ред. код]
Учасниця художніх виставок з 1954 року.
Зоя Одайник-Самойленко є авторкою численних жанрових полотен, портретів, пейзажів, натюрмортів. Твори художниці знаходяться у багатьох музеях України, Росії та приватних колекціях, в галереях «THE MATTEW GALLERY» і «THE CHAMBERS GALLERY» (Велика Британія), «KUSU» і «GEKOSO» (Японія), Канаді, Китаї, Італії, США.
Роботи Зої Одайник-Самойленко було закуплено у фонди Дирекції виставок Національної спілки художників України та Дирекції виставок Міністерства культури і мистецтва СРСР і України[1].
Основні роботи[ред. | ред. код]
- «Червоні маки» (1957)[2]
- «В'їзд у Київ» (1957[3]
- «Над синім Пселом» (1959)[4]
- «Розмова у купе поїзда»[5]
- «Дівчата» (1962)[6]
- «Серьожа» (1962)[7]
- «Шахи» (1965)[8]
- «Дівчата. Полтавщина» (1965)[9]
- «Оксаночка» (1965)[10]
- «Черемшина» (1969)[11]
- «Осінь» (1981)[12]
- «Автопортрет» (1985)[13]
- «Дзвіночки» (1985)[14]
- «Український натюрморт» (1989)[15]
- «В саду» (1990)[16]
Література[ред. | ред. код]
- Світ сім'ї Одайник: альбом / авт.-упор. В. Т. Линовицька. Москва, 2011. С. 20—23.
- Митці України: Енциклопедичний довідник / авт.-сост. М. Р. Лабинський. Київ, 2006. Випуск № 1.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Київський календар
- ↑ «Червоні маки»
- ↑ Картина «В'їзд у Київ»
- ↑ Одайник Ст. Над синім Пселом. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 березня 2019.
- ↑ Картина «Розмова у купе поїзда»
- ↑ Картина «Дівчата»
- ↑ Картина «Серьожа»
- ↑ Картина «Шахи»
- ↑ Картиан «Дівчатка. Полтавщина»
- ↑ Картина «Оксаночка»
- ↑ Фотографії Катерини Двоеглазовой
- ↑ Картина «Осінь»
- ↑ Картина «Автопортрет»
- ↑ Картина «Дзвіночок»
- ↑ Картина «Український натюрморт»
- ↑ Картина «В саду»
