Концтабір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Концентраці́йний та́бір — табір-в'язниця для військовополонених і цивільних у воєнний час або під час тоталітарному режимі. Перші концентраційні табори створено англійцями для африканських жінок і дітей під час Другої англо-бурської війни в Південній Африці в 1889.

У роках (1933—1945) приблизно 5 тисяч ^{[Джерело?]} концентраційних таборів створено нацистами в Німеччині й в окупованій ними Європі для ув'язнення політичних та ідеологічних опонентів. За канцлерства Гітлера у 1933 серед найбільш сумнозвісних фашистських таборів існували такі:

• Бельзен
• Бухенвальд
• Дахау
• Майданек
• Собібор
• Треблінка

Загальне число загиблих у німецьких таборах перевищувало 6 мільйонів, багато з інтернованих до смерті піддавалися медичним експериментам ^{[Джерело?]}.

В СРСР з кінцем 1920-х років створено систему виправно-трудових лагерів, а в 1934 — Головне управління виправно-трудових лагерів (ГУЛАГ). За офіційними даними між роками 1934—1953 в ГУЛАГах знищено 1 054 000 людей ^{[Джерело?]}.

[ред.] Див. також

• Табір смерті