Одиниці Планка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Одиниці Планка - запропонована Максом Планком система фізичних одиниць, збудованих у вигляді комбінації фундаментальних фізичних сталих: гравітаційної сталої, швидкості світла і сталої Планка, сталої Больцмана.

Комбінуючи зазначені сталі, Планк отримав фундаментальні значення довжини, часу, маси, температури і похідних від них. Він ставив собі мету отримати фізичні одиниці, які не залежали б від довільного історичного вибору, а годилися б для всіх часів, культур і народів, навіть неземних.

Системи вимірювання, які застосовуються на практиці, наприклад система СІ, базуються на довільно вибраних одиницях. Якщо одиниця часу секунда початково вибиралася як певна частина доби, тобто вона має значенння хоча б у межах Землі, то початковий вибір одиниці маси кілограма і одиниці довжини метра був взагалі довільним. Еталон кілограма досі залишається таким.

Основні одиниці[ред.ред. код]

 l_P =\sqrt\frac{\hbar G}{c^3} \thickapprox 1.616 24 (12) × 10-35 м.

де G - гравітаційна стала, с - швидкість світла,  \hbar - зведена стала Планка.

m_P = \sqrt\frac{\hbar c}{G} ≈ 1.2209 × 1019 ГеВ/c2 = 2.176 × 10-8 кг.
t_P = \sqrt{\frac{\hbar G}{c^5}} \approx 5.39121(40)×10-44 c.

Планківські одиниці абсолютно незастосовні на практиці. Сучасна фізика навіть близько не може підступитися до процесів, які відбувають на таких малих довжинах і за такі короткі проміжки часу, при таких енергіях. Наприклад, розміри атомного ядра складають всього приблизно 10-15 м. Усе дрібніше в сучасній фізиці вважається точковим. А довжина Планка на двадцять порядків менша.

Однак планківські одиниці мають для фізиків притягальну силу, бо вони свідчать про масштаби найфундаментальніших процесів природи.

Дивіться також[ред.ред. код]