Оно но Коматі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оно но Коматі
小野 小町
Ono no Komachi.jpg
Портрет Оно но Коматі роботи Кікуті Йосай
Дата народження: 834?
Дата смерті: 900?
Рід діяльності: поетка

Оно́ но Кома́ті (яп. 小野 小町, 834? — 900?) — одна з найкращих поетес доби Хейан, творчість якої високо цінували як укладач поетичної антології «Хякунін іссю» («По одному віршу ста поетів») Фудзівара Тейка (11621241), так і знаменитий мандрівний поет-чернець Сайґьо-хосі (Сато Норікійо, 11181190).

Біографія[ред.ред. код]

Походила поетеса з родини провінційного чиновника й була запрошена до свити однієї з дружин японського імператора виключно через її талант та вроду. Численні народні легенди про красу юної Оно но Коматі та ії злиденну старість стали сюжетами кількох популярних п'єс із репертуару театру Но, найвідоміша з яких має назву «Гробниця Коматі».

Попри те, що ця поетеса також була зарахована укладачем антології «Кокінвакасю» Кі-но Цураюкі до когорти «шести безсмертних», він характеризував її поезію так:

« Оно но Коматі наслідувала Сотоорі-хіме, яка жила ще за давніх часів. У її піснях є чарівність, але їм бракує сили. Вони схожі на красуню, змарнілу від туги. Однак від жіночих пісень, мабуть, і не варто чекати чогось іншого.  »

Легенда японського мистецтва[ред.ред. код]

Цукіока Йосітосі, «Стара Оно-но Коматі в період жебракування» , 1886 р.

Так сталося, що реальне життя поетеси затьмарили міфи, що стали прекрасною легендою японського мистецтва на століття. До образу талановитої поетеси зверталися драматурги та художники. Реаластична гілка японського мистецтва найчастише зверталася не до молодої Оно но Коматі, вродливої і наче захищеної від усіх скорбот світу, а саме до покинутої старої, що втратила і красу, і прихильність долі.

До легендарного образу звертались і майстри нецке. Відомий майстер школи Кано - Йосімура Сюдзан - уславився більше не як художник, а саме як майстер нецке. Він подав її як стару і жебракуючу жінку у страшних злиднях. Вона сидить з виразом нескінченого страждання і безнадії на обличчі, з драною торбою на виснажених плечах, наче підвестись на ноги їй вже несила. Психологічна насиченість образу перегукується з найкращими зразками скульптур доби західноєвропейського бароко, залишаючись мініатюрним твором мистецтва. Важко відсахнутися від думки, що колись подібний твір слугував лише прикрасою японського одягу і міг зникнути, як зникли інші твори майстра Сюдзана, як зникли і вірші Оно но Коматі, їх більша частина.

На честь Оно но Коматі в Японії споруджено пам'ятний знак в місті Кіото.

Література[ред.ред. код]

Знак пошани на честь Оно-но Коматі, Кіото.
  • Hirshfield, Jane; Mariko Aratani (1990). The Ink Dark Moon: Love Poems by Ono no Komachi and Izumi Shikibu, Women of the Ancient Court of Japan. New York: Vintage Books. ISBN 0-6797-2958-5.
  • Keene, Donald (1970). Twenty Plays of the Nō Theater. New York: Columbia University Press. ISBN 0-2310-3454-7.
  • Rexroth, Kenneth; Ikuko Atsumi (1977). Woman poets of Japan. New York: New Directions Pub. Corp.. ISBN 0-8112-0820-6.
  • Бондаренко І. Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури. — К.
Видавничий Дім Дмитра Бураго, стор. 528
  • Сборник «Сокровища искусства стран азии и Африки», вып. 1, М, «Изобр. искусство», 1975

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]