Оскар Бертрам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар Бертрам
нім. Oskar Bertram
Народився 4 листопада 1890(1890-11-04)
Ґера, Німеччина
Помер 12 серпня 1965(1965-08-12) (74 роки)
Вісбаден, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-лейтенант Люфтваффе
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест (Ройсс)
Почесний хрест (Ройсс)
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Оскар Бертрам (нім. Oskar Bertram; 4 листопада 1890, Гера12 серпня 1965, Вісбаден) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант люфтваффе.

Біографія[ред. | ред. код]

8 березня 1911 року вступив у 59-й польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, ад'ютант дивізіону, полку. В січні 1918 року направлений у німецьку військову місії в Туреччині, інструктор артилерійського училища в Константинополі. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, служив в артилерії. В 1923/28 роках — командир батареї 6-го артилерійського полку, потім служив у різних штабах. З 1 жовтня 1933 року — командир 4-го транспортного (зенітного) дивізіону. 1 квітня 1935 року дивізіон Бертрама був перетворений на 1-й дивізіон 10-го зенітного полку люфтваффе. З 1 жовтня 1936 року — командир 4-го зенітного полку.

З 1 червня 1939 року — командувач фортечною зенітною артилерією 3-го авіаційного округу. З 10 квітня по 3 грудня 1940 року — начальник 2-го командування ППО, одночасно начальник 10-ї авіаційної області особливого призначення. З 1 вересня 1941 року — командир 2-ї зенітної дивізії. З 12 січня 1942 року — суддя Імперського військового суду. В червні 1943 року призначений офіцером для особливих доручень при головнокомандувачі люфтваффе, а потім став командиром транспортних і моторизованих частин люфтваффе. 31 грудня 1944 року звільнений у відставку. В 1945 році — начальник полігону заводу «Гуго Шнайдер». 22 квітня 1945 року взятий в полон радянськими військами у Шлебені. Утримувався у різних таборах. 6 червня 1950 року засуджений військовий трибуналом військ МВС Московського округу до 25 років таборів. 7 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 159