Отто Еллісон фон Нідлеф

Отто Еллісон фон Нідлеф
нім. Otto Freiherr Ellison von Nidlef
Народився	6 квітня 1868(1868-04-06) Санкт-Пельтен, Австро-Угорщина
Помер	11 листопада 1947(1947-11-11) (79 років) Sankt Stefan ob Stainzd, Дойчландсберг, Штирія
Поховання	Friedhof St. Leonhardd
Країна	Австрія
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Imperial and Royal Technical Military Academyd
Учасник	Перша світова війна
Титул	барон
Військове звання	Генерал-лейтенант запасу
Нагороди	Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Орден Залізної Корони 2 ступеня Орден Залізної Корони 3 ступеня Хрест «За вислугу років» (Австрія) Кавалер ордена Леопольда (Австрія) Кавалер ордена Марії-Терезії Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медіафайли у Вікісховищі

Барон Отто Еллісон фон Нідлеф (нім. Otto Freiherr Ellison von Nidlef; 6 квітня 1868, Санкт-Пельтен — 11 листопада 1947, Санкт-Штефан-об-Штайнц) — австрійський інженер і офіцер англійського походження, генерал-лейтенант запасу вермахту.

Біографія

Сім'я Еллісон в 1800 році переїхала з Англії в Ганновер, а звідти — в Австрію. Син оберста Отто Еллісона Едлера фон Нідлефа (1824—1914).

18 серпня 1889 року поступив на службу в австро-угорську армію, служив у інженерних частинах. Учасник Першої світової війни. Відзначився у боях в Італії. За бойові заслуги нагороджений численними нагородами. В січні 1919 року вийшов у відставку і став фермером. В 1920-х роках був командиром і «військовим радником» гаймверу. Еллісона неодноразово пов'язували із планами державного перевороту: наприклад, йому приписували розробку концепції путчу Пфрімера. Хоча Адольф Гітлер поважав Еллісона як героя Першої світової війни, після аншлюсу той опирався спробам нацистів використати його у пропаганді.

Еллісон був другом режисера Луїса Тренкера.

Звання

• Генерал-майор (15 серпня 1917)
• Генерал-лейтенант запасу (27 серпня 1939)

Нагороди

• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Ювілейний хрест (1908)
• Бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
  • 3-го класу (квітень 1906)
  • 3-го класу з військовою відзнакою і мечами (3 вересня 1915)
  • 2-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 3-го класу (25 років)
• Орден Залізної Корони 3-го і 2-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест з військовою відзнакою і мечами
• Військовий орден Марії Терезії, лицарський хрест (17 серпня 1917)
• Військовий Хрест Карла
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (Третій Рейх)

Література

• Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921-1945, Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang, Band 3: Dahlmann-Fitzlaff, Biblio Verlag, Osnabrück 1994. ISBN 3-7648-2443-3.
• Reinhard Karl Desoye: Die k.u.k. Luftfahrtruppen – Die Entstehung, der Aufbau und die Organisation der österreichisch-ungarischen Heeresluftwaffe 1912–1918, Diplomica Verlag, Hamburg 1999 ISBN 978-3-8386-2914-8
• Genealogisches Taschenbuch der Ritter- u. Adelsgeschlechter, Buschak und Irrgang, Brünn 1870–1881 und 1891–1893.
• Oskar von Hofmann, Gustav von Hubka: Der Militär-Maria-Theresien-Orden: Die Auszeichnungen im Weltkrieg 1914–1918, Verlag Militärwissenschaftliche Mitteilungen, Wien 1944.
• Jörg C. Steiner: Schematismus der Generale und Obersten der k.u.k Armee, Stand 31. Dezember 1918, Edition S & H, Wien 1992 ISBN 3-901215-01-8.
• Hans Stratowa: Wiener Genealogisches Taschenbuch, Selbstverlag, Wien 1926–1937.
• Ellison von Nidlef. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 (ÖBL). Band 1, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1957, S. 243.
• Österreichisches Kriegsarchiv (Hrsg.): Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914–1918, Verlag der Militärwissenschaftlichen Mitteilungen, Wien 1930–1938.
• Konrad Moser: St. Stefan ob Stainz. Eigenverlag der Gemeinde St. Stefan ob Stainz 1987, S. 172.

Посилання

• Нагороди.