Павловський Олександр Кіндратович
| Олександр Кіндратович Павловський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 лютого 1861 Татарбунари, Аккерманський повіт, Бессарабська область, Російська імперія |
| Помер |
13 червня 1923 (62 роки) Петроград, РСФРР, СРСР |
| Підданство |
 Російська імперія →  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | цивільний інженер, архітектор |
| Alma mater | Інститут цивільних інженерівd (1885) |
| Діти | Каришева Ксенія Олександрівна |
| Нагороди |
 |
Павловський Олександр Кіндратович (21 лютого 1861, Татарбунари — 13 червня 1923, Петроград) — російський цивільний інженер та архітектор[1], керівник Петроградського інституту цивільних інженерів, професор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Павловський народився 21 лютого 1861 року в містечку Татарбунари Акерманського повіту Бессарабської губернії.
Після закінчення курсу в одеському реальному училищі, Олександр у 1880 році вступив до Петербурзького будівельного училища, яке закінчив у 1885-му з чином X класу. Протягом наступних 15 років працював на будівництві, приділяючи основну увагу опалювально-вентиляційній техніці. З того ж часу Олександр Кіндратович був членом Технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії, а також займався приватними будівлями. З 1893 року Олександр Кіндратович служив архітектором Чесменської військової богадільні[2].
Технічна діяльність архітектора була зосереджена головним чином в товаристві з улаштування опалення та вентиляції будівель «Лукашевич і К», де в якості техніка він провів значну кількість спеціальних робіт. Член правління Товариства цивільних інженерів. У Санкт-Петербурзі побудував кілька будівель для навчальних закладів, комплекс споруд сміттєспалювальної станції.
У 1891 році довірений царський чиновник Костянтин Побєдоносцев перевів Олександра Кіндратовича на роботу до Пскова для реставрації Спасо-Преображенського собору Мірожського монастиря. Олександр Павловський не тільки реставрував безцінний собор, але оскільки був фахівцем в сфері опалення та вентиляції будівель, то виробив ряд технічних робіт, які створили умови для кращого збереження фресок[3]. У 1900 році архітектор виконав проект розширення Духовної семінарії у Пскові[4]. За проектом петербурзького архітектора стара і нова будівлі були об'єднані. Під час перебудови приміщення у 1901—1904 роках архітектор Павловський надбудував приміщення об'ємом домової церкви на честь Трьох святителів з купольним завершенням (двосвітня зала).
У 1901 році Олександр Кіндратович був зарахований позаштатним викладачем Інституту цивільних інженерів, а у 1902 році він зайняв за конкурсом посаду екстраординарного професора по курсу опалення та вентиляції в тому ж інституті. У 1911 році Павловський працював вже як ординарний професор і одночасно, з 1905 року, як інспектор, а потім проректор, інституту до кінця свого життя.
Після Жовтневого перевороту 1917 року Павловський керував Петроградським інститутом цивільних інженерів[1]. У 1918 році цивільний інженер у складі петроградської групи експертів брав участь у роботах по відновленню міста Ярославль після боїв білогвардійців з більшовиками.[5]
Помер Олександр Кіндратович 13 червня 1923 року.
Відомі проекти[ред. | ред. код]
- Будівля богадільні і притулку товариства допомоги бідним в приході Троїцької церкви в Санкт-Петербурзі (1886—1887)[6].
- Будинок Михайлівського навчально-виховного закладу на Кам'яноострівському проспекті в Санкт-Петербурзі (1891—1892)[7][8].
- Церква св. Миколи Чудотворця і цариці Олександри при Міській дитячій лікарні Санкт-Петербурга (1908—1910)[9].
Праці[ред. | ред. код]
- «Курс опалення та вентиляції», що витримав п'ять видань (1904, 1906-1907, 1909, 1914 і 1924 — посмертне видання);
- «Загальні підстави улаштування лікарень» (1894);
- «Про будинкові пралні» (1895);
- «Облаштування каналів і труб» (1902);
- «Перша міська сміттєспалювальна станція в Петербурзі» (1906);
- «Опис опалення та механічної вентиляції у петербурзькій Римо-католицькій церкві св. Катерини» (1896).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Зуєв Г. І. Петербурзька Коломна. — М.: «Центрполіграф», 2007. ISBN 978-5-9524-3187-4 (рос.)
- ↑ Московський проспект. Нариси історії / Т. Я. Крашеніннікова — М.: «Центрполіграф», 2014. ISBN 978-5-227-04939-1 (рос.)
- ↑ Підсумки візтиу обер-прокурора Побєдоносцева до Пскова у 1891 році [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.]; Псковіана. Процитовано 21 березня 2019 (рос.)
- ↑ Псковський біографічний словник. Під заг. ред. В. Н. Лещикова. Псков, ПДПІ, 2002 — Павловський Олександр Кондратійович. (рос.)
- ↑ Казусь І. А. Радянська архітектура 1920-х років: організація проектування. — М.: Прогрес-Традиція, 2009. — с. 53. (рос.)
- ↑ Налічна вулиця [Архівовано 12 березня 2019 у Wayback Machine.]; Енциклопедія Санкт-Петербурга. Процитовано 20 березня 2019 (рос.)
- ↑ Церква Михаїла Архпнгела при Михайлівськму навчально-виховному закладі [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.]; Енциклопедія Санкт-Петербурга. Процитовано 20 березня 2019 (рос.)
- ↑ Михайлівський притулок — Михайлівське навчально-виховний заклад — Церква Михайла Архангела (будинкова); CityWalls, 23 серпня 2008 (рос.)
- ↑ Церква св. Миколи Чудотворця і цар. Олександри при Міській дитячій лікарні Санкт-Петербурга [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.]; Енциклопедія Санкт-Петербурга. Процитовано 20 березня 2019 (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Павловський Олександр Кіндратович [Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine.]; в Довіднику наукових товариств Росії.