Палла Строцці
| Палла Строцці | |
|---|---|
| італ. Palla di Onofrio Strozzi | |
 | |
| Народився |
1372[1][2][…] Флоренція, Флорентійська республіка |
| Помер |
18 травня 1462 Губбіо, Провінція Перуджа, Умбрія, Італія[4] ·політичне вбивство[4] |
| Діяльність | мовознавець, банкір, філософ |
| Вчителі | Мануїл Хрисолор |
| Членство | Compagnia de' Magid[5] |
| Роки активності | 1392[6] — 1462[6] |
| Батько | Nofri Strozzid[7] |
| Родичі | Giovanni di Paolo Rucellaid[8] і Marietta Strozzid[9] |
| Діти | Lena Strozzid[2] |
| Нагороди |
 |
Палла ді Онофріо Строцці (італ. Palla Strozzi; 1372 — 8 травня 1462) — італійський банкір, політик, письменник, філософ, філолог і гуманіст.
Біографія[ред. | ред. код]
Він народився у Флоренції в багатій банкірській родині Строцці.[10] Він здобув гуманістичну освіту, вивчив грецьку та латинську мови та створив важливу колекцію рідкісних книг.
Веспасіано у своїх «Життях видатних людей 15 століття» описав його як багатого, красивого, сім'янина, вченого, великого будівельника та колекціонера.[11] Палла Строцці був найбагатшою людиною у Флоренції з валовими оподатковуваними активами в 162 925 флоринів у 1427 році[12]. До його статків належали 54 ферми, 30 будинків, банківська фірма з капіталом 45 000 флоринів і комунальні облігації.[13] Попри велике багатство, Строцці жив зовсім не відповідно до своїх можливостей і мало цікавився банківським бізнесом своєї сім'ї, що призведе до його економічного та політичного падіння у другій половині XV століття.[14]
У свої шістдесят років разом з Рінальдо дельї Альбіцці він став лідером опозиції проти Козімо Медічі, людини, яка практично контролювала політичну владу у Флоренції. Спочатку вони домоглися ув'язнення Козімо, що призвело до його заслання у 1433 році. Однак, коли Козімо повернувся, сім'ї Строцці та Альбіцці були відправлені у вигнання по черзі. У 1434 році Строцці переїхав до Падуї, де став планувати повернення до рідного міста. Він так і не зміг повернутися, хоча його син таки повернувся і побудував великий палац у 1480 році.[15]
Палла Строцці помер у 1462 році, заповівши свою колекцію абатству Санта Джустина. Як покровитель мистецтва, він був замовником картини Джентіле да Фабріано «Поклоніння волхвів» у капелі Строцці церкви Санта-Трініта у Флоренції. Крім того, він замовив Фра Анджеліко «Зняття з хреста» в ризниці Санта-Трініта у Флоренції.
За переказами, він купував рукописи в Греції та переклав італійською мовою «Альмагест» Клавдія Птолемея; Життєписи Плутарха; праці Платона, Політика Арістотеля.[16]
Його нащадки оселилися у Феррарі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #104350172 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ RKDartists
- ↑ а б https://www.jstor.org/stable/40343663?seq=4#metadata_info_tab_contents — С. 44.
- ↑ Baldwin R. Gentile da Fabriano (c. 1390-1427):International Style and Court Culture — С. 5.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Walter I. https://books.google.de/books?id=0AKM3OgXtPIC&pg=PA233&lpg=PA233&dq=simone+strozzi&source=bl&ots=J1ijMos6BF&sig=ACfU3U2LeAef0IBbcTzoNZsfRNM6rZ9W1g&hl=de&sa=X&ved=2ahUKEwiU4tnr9-_gAhUDb1AKHfqNCpkQ6AEwCHoECAcQAQ#v=onepage&q=simone%20strozzi&f=false — 2011.
- ↑ Walter I. https://books.google.de/books?id=0AKM3OgXtPIC&pg=PA219&lpg#v=onepage&q&f=false — 2011.
- ↑ Coonin A. V. Artibus et historiae, Artibus et historiae // (untranslated) — 2009. — Т. Vol. 30, No. 59 (2009). — С. 44. — ISSN 0391-9064
- ↑ Baldwin, Robert (2007). GENTILE DA FABRIANO (c. 1390–1427): International Style and Court Culture (PDF). Social History of Art, by Robert Baldwin.
- ↑ Waters, W. G., and Emily Waters. The Vespasiano memoirs: lives of illustrious men of the 15th century. Toronto: University of Toronto Press in association with the Renaissance Society of America, 1997.
- ↑ Crabb, Ann. The Strozzi of Florence: widowhood and family solidarity in the Renaissance. Ann Arbor: University of Michigan Press, 2000.
- ↑ Brucker, Gene. Florence: the golden age, 1138—1737. University of California Press, 1998.
- ↑ Baldwin, Robert (2007). GENTILE DA FABRIANO (c. 1390–1427): International Style and Court Culture (PDF). Social History of Art, by Robert Baldwin.
- ↑ Baldwin, Robert (2007). GENTILE DA FABRIANO (c. 1390–1427): International Style and Court Culture (PDF). Social History of Art, by Robert Baldwin.
- ↑ Dizionario biografico universale, Volume 5, by Felice Scifoni, Publisher Davide Passagli, Florence (1849); page 202.
Джерела[ред. | ред. код]
- Vannucci, Marcello (2006). Le grandi famiglie di Firenze. Newton &Compton. ISBN 88-8289-531-9.
|
