Панич Юліан Олександрович
| Панич Юліан Олександрович | |
|---|---|
| Дата народження | 23 травня 1931 |
| Місце народження | Зінов'євськ, Українська РСР |
| Дата смерті | 9 жовтня 2023 (92 роки) |
| Місце смерті | Антіб |
| Громадянство |
 СРСР — емігрував |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна |
| Професія | актор, режисер |
| Кар'єра | з 1954 р. |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0659492 |
Юліан Олександрович Панич (нар. 23 травня 1931, Зінов'євськ, нині Кропивницький, Україна - 9 жовтня 2023[1]) — радянський актор та режисер театру і кіно, сценарист. Заслужений діяч мистецтв Росії (1996). Лауреат Російської національної акторської премії імені Андрія Миронова «Фігаро» (2013).
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1954, майстерня А. Орочко). Працював у театрах Москви та Ленінграда.
У 1956 році одружився з другокурсницею Щукінського училища, Людмилою, в 1958 народився син Ігор (нині американський актор).
Емігрував з родиною в 1972 році в Ізраїль, потім переїхав до США, потім — до Німеччини, де в Мюнхені почав працювати на радіо «Свобода». Працював диктором, режисером, ставив спектаклі в США та Росії.
Співпрацює з Санкт-Петербурзьким театром «Російська антреприза» імені Андрія Миронова[2][3].
Родина[ред. | ред. код]
- Дружина: Паніч (Цвейг) Людмила Іванівна (нар. 1934) — актриса і режисер.
- Син: Паніч Ігор Юліанович (нар. 1958) — актор, режисер, продюсер, літератор.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Дебютував у кінематографі в 1955 році (стрічки: «Різні долі» (1956)[4], «Всього дорожче» (1957), «Кочубей» (1958), «Обережно, бабусю!» (1960), «Першоросіяни», «Зелена карета» (1967) та інші).
Знявся в українських фільмах:
- «Педагогічна поема» (1955, Семен Карабанов)[5],
- «Кривавий світанок» (1956, Марко Гуща)[6],
- «300 років тому…» (1956, Тиміш Хмельницький),
- «Новели Красного дому» (1964, Максим)[7].
Поставив кінокартини: «Ти бачиш, я не забуваю», «Дорога додому» (1967, 2 с, автор сценар. Перший Приз Другого Всесоюзного фестивалю телефільмів в Ленінграді в 1968 році), «Проводи білих ночей» (1969, за мотивами однойменної п'єси В. Панової) та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пішов з життя актор, режисер та ведучий Радіо Свобода Юліан Панич, Укрінформ, 10.10.2023
- ↑ Сич і кішечка — Театр імені Андрія Миронова «Російська антреприза» (рос.). Архів оригіналу за 21 листопад 2016. Процитовано 18 липень 2019.
- ↑ І життя, і сльози, і любов. Театральна вітальня з Юліаном Панич — Театр імені Андрія Миронова «Російська антреприза» (рос.). Архів оригіналу за 28 жовтень 2016. Процитовано 18 липень 2019.
- ↑ Різні долі
- ↑ «Педагогічна поема» [Архівовано 2020-11-26 у Wayback Machine.] «KINO-КОЛО»
- ↑ «Кривавий світанок» [Архівовано 2020-08-09 у Wayback Machine.] «KINO-КОЛО»
- ↑ «Новели Красного дому» [Архівовано 2020-09-22 у Wayback Machine.] «KINO-КОЛО»
Література[ред. | ред. код]
- Юлиан Панич. «За все надо платить» // Зкран и сцена. — М., 2001. — № 5. — С. 6. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ю. О. Панич Музей І. К. Карпенка-Карого
- Юліан Паніч. На театрах. Акторська сповідь — Радіо Свобода (06.05.2007)(рос.)
|
