Парламентські вибори в Португалії 2024
‹ 2022 
| ||||
| Парламентські вибори в Португалії 2024 230 місць в Асамблеї Республіки | ||||
| 10 березня 2024 Явка: 59.84% (▲ 8.42 %) | ||||
| Перша партія | Друга партія | Третя партія | ||
|---|---|---|---|---|
| Лідер | Луїш Монтенегру | Педру Нуну Сантуш | Андре Вентура | |
| Партія | СДП | СП | Шега! | |
| Коаліція | ДА | — | — | |
| Попередні вибори | 30.68 %, 77 місць[a] | 41.38 %, 120 місць | 7.18 %, 12 місць | |
| Місць після виборів | 80 | 78 | 50 | |
| Зміна місць | ▲3 | ▼42 | ▲38 | |
| Голосів виборців | 1,867,464[b] | 1,812,469 | 1,169,836 | |
| Відсоток | 28.85 % | 28.00 % | 18.07 % | |
| Зміна % голосів | ▼1.84 % | ▼13.37 % | ▲10.89 % | |
| Четверта партія | П'ята партія | Шоста партія | ||
| Лідер | Руй Роша | Маріана Мортаґуа | Паулу Раймунду | |
| Партія | ЛІ | ЛБ | КПП | |
| Коаліція | — | — | КДЄ | |
| Попередні вибори | 4.91 %, 8 місць | 4.40 %, 5 місць | 4.30 %, 6 місць | |
| Місць після виборів | ||||
| Зміна місць | ||||
| Голосів виборців | 319,685 | 282,314 | 205,436 | |
| Відсоток | 4.94 % | 4.36 % | 3.17 % | |
| Зміна відсотка голосів | ▲0.03 % | ▼0.04 % | ▼1.13 % | |
| Сьома партія | Восьма партія | |||
| Лідер | Руй Таваріш Тереза Мота[c] |
Інеш Соза Реал | ||
| Партія | Лівре | ЛТП | ||
| Попередні вибори | 1.28 %, 1 місце | 1.58 %, 1 місце | ||
| Місць після виборів | 4 | 1 | ||
| Зміна місць | ▲3 | ▬0 | ||
| Голосів виборців | 204,676 | 126,085 | ||
| Відсоток | 3.16 % | 1.95 % | ||
| Зміна відсотка голосів | ▲1.88 % | ▲0.37 % | ||
| ||||
,_cropped.png)
,_cropped.png)
_(cropped).jpg)
_(cropped).png)
Позачергові парламентські вибори в Португалії відбулись 10 березня 2024, для того, щоб обрати 230 депутатів до 16-ї Асамблеї Республіки. Вибори були призначені президентом Марселу Ребелу де Созою в листопаді 2023 року після того, як прем'єр-міністр Антоніу Кошта пішов у відставку після звинувачень в ймовірній корупції, пов'язаної з укладанням контрактів на літієвий і водневий бізнес.[1]
Вперше з 2005 року, лідери двої найбільших партій, Соціалістичної та Соціал-демократичної, очолювали свої партії вперше, тоді як ще три інші партії (Ліберальна ініціатива, Лівий блок та Комуністична партія Португалії) теж балотувались із новими лідерами.
Результатом виборів стала відсутність більшості в обох основних політичних блоках: правоцентристський Демократичний альянс отримав 80 місць, а правляча Соціалістична партія втратила свою монобільшість, отриману після перемоги на виборах у 2022 році, та впала до 78 місць. Правопопулістська партія «Шега!» (Досить) збільшила в чотири рази свій результат 2022 року, піднявшивсь з 12 до 50 місць.
Передумови[ред. | ред. код]
Соціалістична партія на чолі з чинним прем'єром Антоніу Коштою перемогла на дострокових парламентських виборах 2022 року, та отримала свою другу в історії «абсолютну більшість» зі 120 місцями в Асамблеї Республіки. Попри однопартійний контроль над урядом, третій уряд прем'єра Кошти був переповнений нестабільністю та скандалами, один з яких і призвів до виборів 2024 року. Основною суперечкою за участю уряду була справа, пов'язана з TAP Air Portugal і виплатою компенсації членкині ради директорів Алешандрі Рейш.[2] Після цього випадку, наприкінці квітня 2023 року, стався ще один інцидент в будівлі Міністерства інфраструктури між урядовцями та радником міністра Жоао Галамби щодо ймовірно вкраденого ноутбука.[3] Використання спецслужб у цій справі породило конфлікт між президентом Марселу Ребелу де Созою та прем'єр-міністром Антоніу Коштою щодо майбутнього міністра Жоао Галамби та самого уряду.[4]
7 листопада 2023 року стало відомо, що Поліція державної безпеки та Громадське міністерство (або Генеральна прокуратура) провели серію обшуків в офіційній резиденції прем'єра Кошти та затримали керівника його апарату. Кошті висунули підозру в справі щодо укладання контрактів на літієвий і водневий бізнес, проте останній заперечив свою провину.[5] Того ж дня Антоніу Кошта, після зустрічі з президентом Ребелу де Созою, оголосив про свою відставку, додавши, що не намагатиметься переобратись.
Заслухавши всі парламентські партії, президент Марселу Ребелу де Соза оголосив про розпуск Асамблеї Республіки, вдруге за 2 роки, та призначив вибори на 10 березня 2024 року.[6] Офіційно відставка прем'єр-міністра Кошти розпочалась лише 8 грудня 2023 року, після прийняття парламентом Державного бюджету на 2024 рік.[7]
Виборча система[ред. | ред. код]
Асамблея Республіки складається з 230 депутатів, яких обирають терміном на чотири роки. Уряду та прем'єру не потрібна абсолютна більшість, щоб обіняйти пост; тоді як опозиції потрібно мати більшість, щоб відхилити програму уряду чи затвердити вотум недовіри.[8]
Кількість місць для кожного округу розподіляється за їх величиною.[9] Використання методу д'Ондта дозволяє встановити більш ефективний прохідний бар'єр, ніж деякі інші методи, такі як квота Харе або метод Сент-Лаґю, які більш щедрі для менших партій.[10]
Розподіл депутатів за округами для парламентських виборів 2024 року був таким:[11]
| Округ | Кількість депутатів | Мапа |
|---|---|---|
| Лісабон | 48 | 
|
| Порту | 40 | |
| Брага, Сетубал | 19 | |
| Авейру | 16 | |
| Лейрія | 10 | |
| Коїмбра, Фару, Сантарем | 9 | |
| Візеу | 8 | |
| Мадейра | 6 | |
| Азори, Віана-ду-Каштелу, Віла-Реал | 5 | |
| Каштелу-Бранку | 4 | |
| Бежа, Браганса, Евора, Гуарда | 3 | |
| Порталегре, Європа, За межами Європи | 2 |
Партії[ред. | ред. код]
Парламентські партії[ред. | ред. код]
Позапарламентські партії[ред. | ред. код]
| Партія | Ідеологія | Позиція | Лідер | Результат 2022 року | ||
|---|---|---|---|---|---|---|
| % | ||||||
| РВП RIR |
Реагуйте, включайте, переробляйте Reagir Incluir Reciclar |
Гуманізм Пацифізм |
Синкретизм | Марсія Енрікеш | 0.42 % | |
| ПРКП/РРПП PCTP/MRPP |
Португальська робітнича комуністична партія Partido Comunista dos Trabalhadores Portugueses |
Марксизм-ленінізм Маоїзм |
Ультралівиця | Сідалія Геррейру | 0.20 % | |
| РДЛ JPP |
Разом для людей Juntos pelo Povo |
Регіоналізм | Центризм | Елвіу Соза | 0.20 % | |
| НДА ADN |
Національно-демократична альтернатива Alternativa Democrática Nacional |
Традиціоналізм Антисистема |
Ультраправиця | Бруну Фіальу | 0.20 % | |
| A21 | Альтернатива 21 Alternativa 21
|
Зелений консерватизм Ліберальний консерватизм |
Правоцентризм | Педру Пімента Жоржі Нуну де Са |
0.14 %[g] | |
| 0.04 %[h] | ||||||
| ВП VP |
Вольт Португалія Volt Portugal |
Соціал-лібералізм Єврофедералізм |
Від центризму де лівоцентризму | Ана Карвалью Дуарте Кошта |
0.11 % | |
| В E |
Вставай! Ergue-te |
Ультранаціоналізм Антиімміграція |
Ультраправиця | Жозе Пінту Коелью | 0.09 % | |
| МГ NC |
Ми, громадяни! Nós, Cidadãos! |
Лібералізм Проєвропеїзм |
Правоцентризм | Жоакім Роша Афонсу | 0.07 % | |
| ПРП PTP |
Португальська робітнича партія Partido Trabalhista Português |
Демократичний соціалізм Соціал-демократія |
Від лівоцентризму до лівиці | Амандію Мадалену | 0.06 % | |
| НП ND |
Нова правиця Nova Direita |
Націонал-консерватизм | Правиця | Оссанда Лібер | не брали участь | |
Виборча кампанія[ред. | ред. код]
Питання формування після виборів, яка партія дозволить іншій керувати чи ні, було центральним у кампанії. Лідер соціалістів Педру Нуну Сантуш змінив позицію щодо сценарію уряду меншості Демократичного альянсу, де він спочатку був проти цього, але, коли офіційна кампанія почалася, заявив про свою відкритість, щоб дозволити соціал-демократам сформувати уряд. Луїш Монтенегру, лідер Демократичного альянсу, також змінив свою думку, і був відкритий до співпраці з урядом меншості Соціалістичної партії у випадку перемоги останньої на виборах.[12] Окрім цього, система охорони здоров'я та освіта також були ключовими питаннями для виборців, згідно з опитуваннями.[13]
В інтерв'ю Expresso 8 березня президент Марселу Ребелу де Соза сказав, що він зробить усе можливе, щоб завадити партії «Шега» отримати владу або стати частиною урядової коаліції, викликавши критику щодо нейтралітету, передбаченого його посадою.[14] У телевізійному зверненні наступного дня, за день до виборів, Ребелу де Соза закликав людей голосувати, посилаючись на ризик економічних проблем, спричинених виборами до Європейського парламенту та Сполучених Штатів пізніше цього року, а також триваючими конфліктами в Україні та на Близькому Сході.[15]
Хоча економічні показники країни покращилися з 2015, коли Антоніу Кошта вперше обійняв посаду прем'єр-міністра — зростання склало 2,3 % у 2023 році, що значно перевищувало середній європейський показник (0,5 %), рівень безробіття — 6,5 %, а державний борг впав на >100 % ВВП — у Португалії переважало незадоволення, особливо через на відсутність реакції на більш нагальні соціальні проблеми: Португалія вже довгий час страждає через масивну житлову кризу, спричинене різким зростанням цін на оренду; погіршенням системи охорони здоров'я та освіти; нестачею вчителів і лікарів; та дуже низькими зарплатами та кількарічною інфляцією.[16]
Соціологічні опитування[ред. | ред. код]
Явка виборців[ред. | ред. код]
| Явка | Час | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 12:00 | 16:00 | 19:00 | |||||||
| 2022 | 2024 | ± | 2022 | 2024 | ± | 2022 | 2024 | ± | |
| Total | 23.27 % | 25.21 % | ▲1.94 % | 45.66 % | 51.96 % | ▲6.30 % | 51.46 % | 59.84 % | ▲8.42 % |
| Джерела: Генеральний секретаріат Міністерства внутрішніх справ Португалії[17][18] | |||||||||
Результати[ред. | ред. код]
| ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Партія | Голоси | % | Місця | ± | ||
| Демократичний альянс | 1,814,021 | 28.02 | 77 | +3 | ||
| Мадейра понад усе[i] | 52,992 | 0.82 | 3 | 0 | ||
| Народна монархічна партія[j] | 451 | 0.01 | 0 | 0 | ||
| Демократичний альянс загалом | 1,867,464 | 28.85 | 80 | +3 | ||
| Соціалістична партія | 1,812,469 | 28.00 | 78 | -42 | ||
| Шега! | 1,169,836 | 18.07 | 50 | +38 | ||
| Ліберальна ініціатива | 319,685 | 4.94 | 8 | 0 | ||
| Лівий блок | 282,314 | 4.36 | 5 | 0 | ||
| Коаліція демократичної єдності | 205,436 | 3.17 | 4 | -2 | ||
| Лівре | 204,676 | 3.16 | 4 | +3 | ||
| Люди–Тварини–Природа | 126,085 | 1.95 | 1 | 0 | ||
| Національно-демократична альтернатива | 102,132 | 1.58 | 0 | 0 | ||
| Реагуйте, включайте, переробляйте | 26,121 | 0.40 | 0 | 0 | ||
| Разом для людей | 19,133 | 0.30 | 0 | 0 | ||
| Нова правиця | 16,442 | 0.25 | 0 | 0 | ||
| Португальська робітнича комуністична партія | 15,499 | 0.24 | 0 | 0 | ||
| Вольт Португалія | 11,858 | 0.18 | 0 | 0 | ||
| Вставай! | 6,034 | 0.09 | 0 | 0 | ||
| Альтернатива 21 | 4,267 | 0.07 | 0 | 0 | ||
| Португальська робітнича партія | 2,443 | 0.04 | 0 | 0 | ||
| Ми, громадяни! | 2,396 | 0.04 | 0 | 0 | ||
| Всього дійсних | 6,194,709 | 95.68 | 230 | 0 | ||
| Пусті бюлетені | 89,823 | 1.39 | ||||
| Недійсні голоси | 189,676 | 2.93 | ||||
| Всього голосів | 6,473,789 | 100.00 | ||||
| Зареєстровано виборців/явка | 10,818,226 | 59.90 | ||||
| Джерело: Національна виборча комісія[19] | ||||||
Після виборів[ред. | ред. код]
Після оприлюднення результатів Луїш Монтенегру заявив про перемогу від імені Демократичного альянсу, тоді як Педру Нуну Сантуш визнав поразку від імені своєї партії.[20][21] Сантуш відмовився від пропозиції формування лівого коаліційного уряду меншості.[22] Лідер «Шеги» Андре Вентура заявив, що результати показали «кінець двопартійній системі в Португалії».[23], проте Монтенегру повторив, що не піде на коаліцію з партією Вентури.[24]
Президент Марселу Ребелу де Соза, який був членом та лідером соціал-демократів до свого обрання, зустрівся з представниками парламентських політичних партій з 14 по 20 березня.[25] Очільник Ліберальної ініціативи Руй Роша розповів президенту, що формування нового уряду є відповідальністю інших партій, але його партія підтримуватиме будь-який уряд, до тих пір поки він виключає Шегу.[26] Генеральний секретар комуністів Паулу Раймунду звинуватив те, що, на його думку, було неналежним управлінням з боку соціалістів, у перемозі правих партій на виборах, тоді як речниця партії «Люди–Тварини–Природа» Інеш Соза Реал звинуватила президента Марселу Ребелу де Созу частково в просуванні Шеги.[27] Маріана Мортаґуа з Лівого блоку заявила, що її партія або буде частиною будь-якої лівої коаліції, або категорично виступатиме проти будь-якого правого уряду, а співречник «Лівре» Руй Таваріш висловив задоволення, що його партія зросла до чотирьох місць і зможе вперше сформувати парламентську групу.[28] Педру Нуну Сантуш заявив у своїй промові після оголошення результатів, що Соціалістична партія не буде голосувати за вотум недовіри до уряду Демократичного альянсу, але він додав, що «ДА не повині розраховувати на підтримку соціалістів для управління», натякаючи на голосування його партії проти проєктів державного бюджету уряду Монтенегру. Тоді як Андре Вентура сказав, що його «Шега» також голосуватиме проти державного бюджету, за умови якщо Демократичний альянс не звернеться до його партії за домовленностями.
21 березня президент Ребелу де Соза офіційно запропонував Луїшу Монтенегру сформувати уряд меншості[29] після консультацій останнього з представниками парламентських партій.[30] Остаточні засвідчені результати виборів були опубліковані в португальському офіційному журналі Diário da República 23 березня 2024 року.[31] Новий уряд був представлений і затверджений президентом Ребелу де Суза 28 березня[32][33] і вступив на посаду 2 квітня.[34]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Порівняно з сумою результатів Соціал-демократичної партії, ДСЦ–Народної партії, та Народної монархічної партії
- ↑ Включає голоси коаліції "Мадейра понад усе", яка складась лише з Соціал-демократичної партії та ДСЦ–Народної партії, та Народної монархічної партії, яка балотувалась на Мадейрі окремо.
- ↑ У партії "Лівре" не має офіційного єдиного лідера; партією керує комітет із 15 членів, співречниками якого є Руй Таваріш і Тереза Мота.
- ↑ Результат Соціал-демократичної партії
- ↑ Результат ДСЦ–Народної партії
- ↑ Результат Народної монархічної партії
- ↑ Результат Партії Землі
- ↑ Результат Альянсу
- ↑ Коаліція Соціал-демократичної партії та ДСЦ–Народної партії, яка балотувалась лише на Мадейрі
- ↑ Балотувалась окремо від Соціал-демократичної партії та ДСЦ–Народної партії лише на Мадейрі
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Прем’єр Португалії подав у відставку через корупційне розслідування. www.ukrinform.ua (укр.). 8 листопада 2023. Процитовано 25 березня 2024.
- ↑ ECO (28 грудня 2022). 26 dias. Alexandra Reis durou menos tempo no Governo que Miguel Alves. ECO (pt-PT) . Процитовано 25 березня 2024.
- ↑ Acusações, ocultações, suspeitas de agressões - até houve pessoas refugiadas no WC: guia para entender a nova crise no Governo (mas dá mesmo para entendê-la?). CNN Portugal (порт.). Процитовано 25 березня 2024.
- ↑ Marcelo arrasa Galamba e promete ser mais "interventivo" e "atento" com Costa. Diário de Notícias (порт.). Процитовано 25 березня 2024.
- ↑ Governo investigado: António Costa é suspeito e vai ser alvo de inquérito pelo Supremo Tribunal de Justiça. Expresso (порт.). 7 листопада 2023. Процитовано 25 березня 2024.
- ↑ Президент Португалії оголосив про розпуск парламенту. Суспільне Новини (укр.). 10 листопада 2023. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Portuguesa, Presidência da República. Presidente da República decreta demissão do Governo. www.presidencia.pt (pt-PT) . Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Constitution of the Portuguese Republic (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 March 2016. Процитовано 29 October 2019.
- ↑ Effective threshold in electoral systems. Trinity College, Dublin. Архів оригіналу за 14 May 2008. Процитовано 21 October 2015.
- ↑ Gallaher, Michael (1992). «Comparing Proportional Representation Electoral Systems: Quotas, Thresholds, Paradoxes and Majorities [Архівовано 1 December 2017 у Wayback Machine.]»
- ↑ Mapa Oficial n.º 1-A/2024 (PDF). CNE – Comissão Nacional de Eleições. 16 January 2024. Процитовано 16 January 2024.
- ↑ Legislativas. Quem viabiliza quem? A pergunta que marca o arranque da campanha eleitoral. SIC Notícias (порт.). 23 February 2024. Архів оригіналу за 26 February 2024. Процитовано 26 February 2024.
- ↑ Sondagem: Saúde e Educação são os assuntos que mais preocupam os inquiridos. Público (порт.). 7 February 2024. Архів оригіналу за 26 February 2024. Процитовано 26 February 2024.
- ↑ Voting under way in Portugal general elections amid populist surge. Al Jazeera (англ.). 10 March 2024. Архів оригіналу за 10 March 2024. Процитовано 10 March 2024.
- ↑ Polls open in Portugal's general election with mainstream moderates trying to keep populists at bay. Associated Press (англ.). 10 March 2024. Архів оригіналу за 10 March 2024. Процитовано 10 March 2024.
- ↑ Portugal's far right on the rise as country returns to polls (англ.). 10 March 2024. Архів оригіналу за 10 March 2024.
- ↑ Legislativas 2022 – Afluência. eleicoes.mai.gov.pt/legislativas2022/resultados/globais (порт.). Міністерство внутрішніх справ Португалії. Архів оригіналу за 8 June 2023. Процитовано 8 June 2023.
- ↑ Legislativas 2024 – Afluência. eleicoes.mai.gov.pt/legislativas2019/index.html (порт.). Міністерство внутрішніх справ Португалії. Архів оригіналу за 9 March 2024. Процитовано 9 March 2024.
- ↑ Comissão Nacional de Eleições Mapa Oficial n.º 2-A/2024 (PDF). Comissão Nacional de Eleições. 23 March 2024. Процитовано 23 March 2024.
- ↑ Luis Montenegro claims victory for Portugal's centre-right in snap polls. Al Jazeera (англ.). 11 March 2024. Архів оригіналу за 11 March 2024. Процитовано 11 March 2024.
- ↑ Hernández-Morales, Aitor (11 March 2024). Portugal's far right comes roaring back. POLITICO. Архів оригіналу за 11 March 2024. Процитовано 11 March 2024.
- ↑ Vasconcelos e Sousa, João; Salcedas, Rita (11 March 2024). Pedro Nuno Santos assume derrota do PS e garante resistência à Direita: "Seremos a oposição". Jornal de Notícias (Portuguese) . Архів оригіналу за 11 March 2024. Процитовано 11 March 2024.
- ↑ Portugal is in suspense after an election produces no clear winner and a surging populist party. Associated Press (англ.). 11 March 2024. Архів оригіналу за 10 March 2024. Процитовано 11 March 2024.
- ↑ Centre right wins Portuguese election as far right surges. BBC (англ.). 11 March 2024. Архів оригіналу за 11 March 2024. Процитовано 11 March 2024.
- ↑ Portugal's Center Right Prepares to Rule; Far Right Warns of Instability. Voice of America (англ.). 11 March 2024. Архів оригіналу за 12 March 2024. Процитовано 13 March 2024.
- ↑ "Seremos responsáveis nos cenários que se venham a colocar", clama Rui Rocha (Portuguese) . RTP. 11 March 2024. Архів оригіналу за 11 March 2024. Процитовано 11 March 2024.
- ↑ Inês Sousa Real responsabiliza Belém pela instabilidade política (Portuguese) . RTP. 11 March 2024. Архів оригіналу за 11 March 2024. Процитовано 12 March 2024.
- ↑ Rui Tavares satisfeito com conquista de grupo parlamentar, mas aguarda clareza sobre governabilidade. DInheiro Vivo (Portuguese) . 11 March 2024. Процитовано 12 March 2024.
- ↑ Portugal's centre-right leader Luis Montenegro appointed prime minister. France 24 (англ.). 21 March 2024. Архів оригіналу за 21 March 2024. Процитовано 21 March 2024.
- ↑ Vock, Ido (21 March 2024). Luís Montenegro: Centre-right leader invited to form minority government. BBC (англ.). Архів оригіналу за 21 March 2024. Процитовано 21 March 2024.
- ↑ Diário da República, 1.ª série, n.º 59-A/2024. diariodarepublica.pt. Процитовано 23 березня 2024.
- ↑ Gonclaves, Sergio; Demony, Catarina (28 March 2024). Economist Miranda Sarmento named Portugal's new finance minister. Reuters. Процитовано 28 March 2024.
- ↑ Dunn, Natasha (28 березня 2024). Composition of Portugal’s minority government to be presented today. Portugal Resident. Процитовано 1 квітня 2024.
- ↑ Presidente deu posse ao primeiro-ministro e ministros do XXIV Governo Constitucional [President swears in the Prime Minister and ministers of the XXIV Constitutional Government] (порт.). 2 April 2024.
| |||||||||||||||||