Пасифлора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Страстоцвіт
Квітка пасифлори
Квітка пасифлори
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: (Passifloraceae)
Рід: Пасифлора (Passiflora)

Страстоцвіт або Пасифлора (Passiflora) - декоративна багаторічна трав'яниста ліана із повзучим, з вусиками, стеблом, яке сягає 10 м довжини. Листки прості, на довгих черешках, глибоко трироздільні, довжиною 6-18 см і шириною 8-20 см, з обох сторін на жилках, слабкоопушені. Квітки поодинокі, на довгих квітконосах, правильні, з подвійною оцвітиною, діаметром 7-9 см. П'ять ланцетних чашолистиків мають на верхівках шипуваті вирости. Віночок складається з 5 вільних пелюсток і "корони" з двома кільцями ниткоподібних торочок. Плід - їстівна ягода яйцеподібної форми, зелено-жовтого кольору, кисло-солодка на смак, яка після дозрівання опадає.

Пасифлори розмножуються вегетативно. Наприклад, Passiflora caerulea, Passiflora cincinnata, Passiflora incarnata, Passiflora suberosa утворюють багато відростків із сплячих бруньок біля основи стебла прямо з головного кореня. Зміцнілі молоді рослини самостійно укорінюються та продовжують далі самостійно живитися й розвиватися.

Основними шкідниками пасифлор є павутинний кліщ, білокрилка та слимаки. Якщо листя стало зморщуватися, сипатися, на нижньому боці листків на верхівках пагонів в основі молодих гілок є тоненька павутинка - це павутинний кліщ. Його найкраще знищує філоверм.

Пасифлора голуба (Passiflora caerulea) - ліана, з перистим, глибоко розсіченим листям, на стеблах є прості, не розгалужені вусики, розташовані в пазухах листя, яке самі пнутися до опори. Квітки поодинокі, до 10 см в діаметрі, мають легкий аромат. Плід - оранжева ягода яйцевидної форми, до 6 см завдовжки.

Пасифлора трьохполоса (Passiflora trifasciata) - ліана, з ребристим стеблом і трилопатевим листям, на темному малюнку проходять сірувато-пурпурні смуги уздовж головних жилок, фіолетово-пурпурні із зворотної сторони. Квітки жовтувато-білі до 4 см в діаметрі, плоди - сиза округла ягода до 2,5 см в діаметрі.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Страстоцвіт росте в тропіках і субтропіках Америки, а також в тропічній Азії, Австралії і Полінезії. У нього довгі (до 5 м), оголені, тонкі, злегка закручені в’юнкі стеблини, на яких розсташовані черешкові, глибоко трилопатеві, в основі клиновидні, чергові листи. Лопаті листя яйцевидно-ланцетні, по краю мілкопильчасті. Черешки мають дві неквіткові нектарники. У пазухах багатьох листочків утворюється пучок довгих, простих вусиків. Квітки на квітконіжках, з розширеною чашечкою і пелюстками досягають майже 8 см в діаметрі і розташовуються в пазухах наймолодших листків. Чашелистики подовжено-яйцеподібні, на кінці шиповидно-загострені, в основі зростаються в коротку люльку. Білі, м'ясо-червоні або майже фіолетові пелюстки повторюють форму чашолистків, але на кінці вони притуплені. На внутрішній стороні пелюсток розташовується коронка із густо посадженими нитковидними пелюстками пурпурово-червоного, іноді майже чорного кольору. Тичинок 5, стовпчики донизу викривляються.

На листях з’являються крапельки у вигляді липковатих сладковатих виділень із залоз. В природі цими виділеннями харчуються мурахи, що захищають пассифлору від шкідників.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Трава страстоцвіту містить вітаміни, каротиноїди, флавоноїди, в т.ч. вітексин, кумарини, ціаногенний глікозид, сапоніни, хінони, алкалоїди індольного ряду, мікроелементи (залізо, селен, кальцій, магній тощо). Стиглі плоди багаті вітамінами, особливо вітаміном С, клітковиною і мінеральними солями.

Лікувальна дія[ред.ред. код]

Добре допомагає при безсонні, нервозності, збуджених станах різного характеру, епілепсії і правці. З його допомогою лікують серцеві неврози і нестабільність кровообігу, лабільний кров'яний тиск. Рослина має ще й знеболюючу, протизапальну, спазмолітичну, протисудомну дію. Крім того, пасифлора підвищує загальну працездатність, покращує пам'ять, допомагає організму протистояти надмірному стресу і хронічної втоми, справлятися з фізичними та емоційними перевантаженнями. Захищає клітини центральної нервової системи від ушкоджуючої дії вільних радикалів.

В офіційній медицині використовують, в основному, пасифлору м’ясочервону (Passiflora incarnata) у вигляді настоянок та екстракту, що входить до складу широко відомого седативного засобу «Ново-Пасит» та багатьох БАДів.

Плоди страстоцвіту, зокрема, маракуї є джерелом вітамінів А, С, групи В, кальцію, фосфору, заліза та інших мікроелементів, покращують роботу кишечника, мають жарознижуючу дію. Масло маракуйи використовують в косметології як зволожуючий і регенеруючу засіб, що відновлює ліпідний обмін і стимулює локальний кровообіг.

У народній медицині застосовують чаї з сушеної трави пасифлори при емоційному збудженні, легких порушеннях сну і шлунково-кишкових розладах на нервовому грунті.

За рахунок компенсації збудливої ​​дії амфетаміну екстракт пасифлори зменшує потяг до алкоголю і наркотиків, тому знайшов застосування в лікуванні алкоголізму та наркотичної залежності. [1]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]