Пауль Шеррер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пауль Шеррер

Пауль Шеррер (нім. Paul Scherrer *3 лютого 1890, Герізау, кантон Аппенцелль — Ауссерроден — † 25 вересня 1969, Цюріх) — швейцарський фізик-експериментатор. Народився у Герізау, Швейцарія. Навчався в Цюріху, Кеніґсберзі, Ґеттінгені (Німеччина). Став головою фізичного факультету Швейцарського федерального інституту технології.

Життя і творчість[ред.ред. код]

Шеррер спочатку почав навчатися ботаніки у 1908 в ETH (нім. Eidgenössische Technische Hochschule Zürich) в Цюріху, проте через два семестри змінив дисципліну на фізику і математику. У 1912 він переїхав на один курс в Кеніґсберг, а закінчив навчання в Ґеттінгені. У 1916 в Ґеттінгені він захистився під керівництвом П. Дебая на ступінь доктора наук на тему «Ефект Фарадея в молекулі водню». У той же час він розробив метод порошкової дифракції разом з П. Дебаєм, який згодом отримав назву метод Дебая-Шеррера. У 1918 написав рівняння для визначення розмірів частинок порошку по розширенні рентгенівських ліній дифракції. Шеррер отримав у Ґеттінгені посаду приват-доцента, а у 1920 отримав звання професора в ETH у Цюріху. У 1927 він став головою Інституту експериментальної фізики. У 1930-і Шеррер почав спеціалізуватися в ядерній фізиці, ставши в 1946 президентом Schweizerischen Studienkommission für Atomenergie — швейцарської Комісії з дослідження ядерної енергії. У 1954 взяв участь в заснуванні ЦЕРНу. З 1958 року стає головою швейцарської комісії з атомних наук. У 1960 стає професором — емеритом.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Horst Kant:Пауль Шеррер у Neue Deutsche Biographie Том 22. Duncker & Humblot, Berlin 2005, Ст. 704 (нім.)