Пахіта смугаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пахіта смугаста

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea)
Родина: Вусачі (Cerambycidae)
Підродина: Лептурини (Lepturinae)
Рід: Пахіта (Pachyta)
Вид: Пахіта смугаста
Pachyta lamed
Linnaeus,1758
Синоніми
Посилання
Вікісховище: Pachyta lamed
EOL: 2661534
ITIS: 703085
NCBI: 1553637

Пахіта смугаста (Pachyta lamed) — жук з родини вусачів.

Поширення[ред. | ред. код]

Голарктичний вид, поширений від Європи до Японії й Північної Америки.
У Карпатському регіоні приурочений до смерекових лісів, проте, зустрічається дуже рідко й потребує всесторонньої охорони.

Морфологія[ред. | ред. код]

Імаго[ред. | ред. код]

P. lamed — вид середнього розміру, довжиною тіла 11-19 мм. Передньоспинка блискуча, негусто поцяткована; надкрила — буро-червоні у самців, або жовті з двома розмитими чорними смугами — у самок, сильно зморшкуваті, майже, по всій довжині. Тіло чорного кольору.

Личинка[ред. | ред. код]

У личинки по обидві сторони голови наявні три основні вічка. Верхня губа овально-поперечна. Наличник трапецієподібний. Мандибули видовжені, на вершині косо зрізані. Ноги добре розвинені. Пронотум маленьких розмірів. Дорзальні мозолі з двома поперечними валиками кожен. Дев'ятий терґіт черевця на верхівці витягнений у зубець. Довжина личинки — 30 мм.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Личинка розвивається у тонких коренях всохлих або всихаючих товстостовбурних хвойних дерев чи їхніх пеньків. Заляльковування відбувається у ґрунті. Самки відкладають від 100 до 400 яєць, невеликими групами, на поверхню кори або у тріщини. Генерація — дворічна.

Література[ред. | ред. код]

  1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;

Посилання[ред. | ред. код]