Педро Енрікес Уренья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Педро Енрікес Уренья
Народився 29 червня 1884(1884-06-29)[4][1][…]
Санто-Домінго, Домініканська Республіка
Помер 11 травня 1946(1946-05-11)[1][2][…] (61 рік)
Буенос-Айрес, Аргентина
Країна  Домініканська Республіка
Діяльність письменник, літературний критик, журналіст
Відомі учні Анхель Розенблат
Знання мов іспанська[4][5]
Роки активності з 1905
Напрямок гуманізм
Батько Франсіско Енрікес-і-Карвахаль
Мати Salome Ureñad
Брати, сестри Camila Henríquez Ureñad і Max Henríquez Ureñad

Педро Енрікес Уренья (нар. 29 червня 1884 року в Санто-Домінго — пом. 11 травня 1946 року в Буенос-Айресі) — домініканський письменник, філософ, філолог-романіст і літературний критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Педро Енрікес Уренья народився в родині інтелектуалів. Його матір'ю була Саломе Уренья, видатна домініканська поетеса і феміністка, а його дідусь, Ніколас Уренья де Мендоса, був політиком.

Після закінчення школи в 1906 році Педро Енрікес Уренья емігрував до Мексики. Там він вивчав філософію, а згодом працював викладачем філології в університеті. У роки, що безпосередньо передували мексиканській революції, він належав до ліберального інтелектуального кола, до якого також входили Альфонсо Реєс, Хуліо Торрі, Антоніо Касо та Хосе Васконселос.[6] Частково завдяки цим зустрічам саме в Мексиці він розпочав дослідження латиноамериканських варіантів іспанської мови та іспано-американської ідентичності, з якою його асоціюють і сьогодні. Зокрема, багато обговорювали два його есеї «Американська утопія» (La Utopía de américa) та «Батьківщина справедливості» (Patria de la justicia).[7]

У 1915 році він емігрував з Мексики до США, де з деякими перервами через тривалі подорожі провів наступні півтора десятиліття. Спочатку він працював журналістом, а з 1921 року обійняв посаду професора в університеті Міннесоти. У 1930 році він переїхав до Аргентини, щоб займатися дослідженнями та викладати у Філологічному інституті Університету Буенос-Айреса. Одним з його учнів у Філологічному інституті був Анхель Розенблат.

Педро Енрікес Уренья помер 11 травня 1946 року в Буенос-Айресі.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Домініканська поетична премія Premio Nacional de Poesía Pedro Henríquez Ureña, а також Національний університет імені Педро Енрікеса Уренья були названі на його честь.

Твори[ред. | ред. код]

Як письменник

  • Ensayos críticos (1905, Ла Гавана)
  • Horas de estudio (1910, Париж)
  • Nacimiento de Dionisios (1916)
  • En la orilla: mi España (1922)
  • La utopía de América (1925)
  • Apuntaciones sobre la novela en America (1927)
  • Seis ensayos en busca de nuestra expresion (PDF; 649 кБ) (1928)
  • La cultura y las colonial letters in Santo Domingo (1936)
  • Sobre el problem del Andalucismo dialectal de America (1937)
  • El español in Santo Domingo (1940)
  • Plenitud de España (1940)
  • Corrientes Literarias en la America Hispana (1941)
  • Historia de la cultura en la America Hispana (1947)
  • Ensayos. . Критичне видання під редакцією Хосе Луїса Абельана та Ани Марії Барренечеа . Fondo de Cultura Económica, Мехіко, 1998, ISBN 84-89666-34-2 .

Як редактор

  • Cien de las mejores poesías castellanas. Selección. Капелуш, Буенос-Айрес, 1929 рік.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Pedro Henríquez Ureña
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б Echevarría R. G. Encyclopædia Britannica
  4. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. CONOR.Sl
  6. Gabriella de Beer: Pedro Henríquez Ureña en la vida intelectual mexicana. In: Cuadernos Americanos (CA), Mexiko-Stadt, Jg. 36 (1977), Nr. 215, S. 124—131.
  7. Nicolás Cócaro: Don Pedro Henríquez Ureña: Alentar la utopía en América. In: Humboldt. Nr. 60 (1976), S. 86–87.

Література[ред. | ред. код]

  • Emilio Carilla: Pedro Henríquez Ureña. Tres estudios. Publicaciones de la Universidad Nacional de Tucumán, Buenos Aires 1956.
  • Enrique Anderson Imbert: La filosofía de Pedro Henríquez Ureña. In: Sur, Buenos Aires, Nr. 335 (1985), S. 5–20.
  • Laura Febres: Pedro Henríquez Ureña. Crítico de América. La Casa de Bello, Caracas 1989.
  • Enrique Zuleta Álvarez: Pedro Henríquez Ureña y su tiempo. Catálogos, Buenos Aires 1997.
  • Sabine Porschen: Das Amerikabild in den Essays von Pedro Henríquez Ureña (1884—1946). Westfälische Wilhelms-Universität, Lateinamerika-Zentrum, Münster 2002.
  • Catalina Valdés Echenique: La historiografía literaria de Pedro Henríquez Ureña y sus aportes al conocimiento de la historia cultural de la Colonia. Universidad de Chile, Santiago de Chile 2008.

Посилання[ред. | ред. код]