Платиніт (сплав)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Платині́т — сплав на основі заліза, що містить: Ni (46...48 %); Cu (4,5...5,5 %); Mn (не більше 0,4 %); C (0,05 %); решта Fe. За ГОСТ 10994-74[1] сплав маркується як 47НД (47НД-ВИ).

Незважаючи на свою назву, сплав не містить платини і достатньо дешевий. Він застосовується для утворення з'єднань з керамікою. З платиніту виготовляють біметалеві дроти і стрічки (зовні — мідь), котрі також називають платинітом.

Головна особливість сплаву — температурний коефіцієнт теплового розширення у нього близький за значенням до коефіцієнта для платини (близько 9...11×10−6 К−1 в діапазоні температур від —70 до +440 °C) і не термостійкого скла. Тому він застосовується замість платини для провідників, що впаюються у скло (струмовводів) при виготовленні вакуумної апаратури та електричних ламп розжарювання. Колір спаю зі склом — від червоного до малинового (у мідненого дроту — до золотистого). Внаслідок високого вмісту нікелю сплав має високу температуру точки Кюрі.

Використання платиніту дозволило відмовитися від дорогих платинових провідників, що застосовувалися раніше.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 10994-74 Сплавы прецизионные. Марки.

Джерела[ред.ред. код]

  • Прецизионные сплавы / Справочное издание под редакцией Б. В. Молотилова. 2-е изд., переработ. и дополн. — М.: Металлургия, 1983. — 439 с.