Платина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Платина (Pt)
Атомний номер 78
Зовнішній вигляд
простої речовини
важкий, м'який,
сріблясто-білий
метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
195,08 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 139 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
868,1(9,00) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d9 6s1
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 130 пм
Радіус іона (+4e) 65 (+2e) 80 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
2,28
Електродний потенціал Pt←Pt2+ 1,20В
Ступені окиснення 4, 2, 0
Термодинамічні властивості
Густина 21,45 г/см³
Питома теплоємність 0,133 Дж/(K моль)
Теплопровідність 71,6 Вт/(м К)
Температура плавлення 2045 K
Теплота плавлення 21,76 кДж/моль
Температура кипіння 4100 K
Теплота випаровування ~470 кДж/моль
Молярний об'єм 9,10 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки 3,920 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 230,00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Пла́тина (Pt) – хімічний елемент з атомним номером 78, проста речовина якого — блискучий сірувато-білий пластичний метал. Платина належить до 8-ої групи періодичної таблиці.

Походження назви[ред.ред. код]

Назва походить від ісп. platino (зменшувальне від plata – срібло) [1] Цю назву надали конкістадори, що знайшли метал у Південній Америці (на території сучасної Колумбії). Зовні платина була схожа на срібло, але відрізнялася тугоплавкістю, тому обробляти її було набагато важче. Внаслідок цього вона коштувала вдвічі дешевше, тому й отримала таку зневажливу назву (невеличке срібло, срібельце).

Загальна інформація[ред.ред. код]

Хімічно малоактивна. Трапляється у самородному вигляді. Домішки: Ir, Os, Rh, Pd, Cu, Au, Ni, Fe.

Platinum nuggets.jpg

Історія[ред.ред. код]

У Новому Світі відома з найдавніших часів. У Європі вона була невідома до XVIII сторіччя. Платина вивезена з Америки першими конкістадорами на початку XVIII ст. Перший науковий опис виконаний Уатсоном 1742 року. Тривалий час платина не знаходила застосування. В середині XVIII сторіччя фальшивомонетники виявили, що платина досить легко сплавляється із золотом і сплав майже не відрізняється від золота за густиною. Іспанський уряд заборонив спочатку ввезення платини до країни, а потім і її видобуток у іспанських колоніях Південної Америки: відділений від золота та срібла метал належало топити у глибоких місцях річки.

Наприкінці XVIII сторіччя з'явилися перші технічні та ювелірні вироби з платини. З'ясувалися унікальні хімічні властивості платини, зокрема хімічна стійкість. 1803 року англійським вченим В. Волластоном у складі південоамериканської платини було виявлені інші платиноїди: паладій і родій. 1804 року також англійський хімік Смітсон Теннант виявив у складі залишку після розчинення неочищеної платини нові елементи — іридій та осмій.

Поширення[ред.ред. код]

Платина — дуже рідкісний елемент. ЇЇ вміст у земній корі 5×10-7-1×10-6 %. Платина зустрічається у вигляді самородного металу та його сплавів, а також у вигляді мінералів сульфідів, найважливіші з яких – поліксен, платина паладіїста, фероплатина, спериліт, куперит (PtS). Зустрічається в родовищах, пов’язаних з ультраосновними й основними породами, разом з хромшпінелідами і основними породами разом з сульфідами. Відома також у розсипах.

Отримання[ред.ред. код]

Розчинення платини в царській горілці.

Виробництво платини у вигляді порошку почалося 1805 року англійським вченим У. Х. Волластоном з південноамериканської руди. Сьогодні платину отримують з концентрату платинових металів. Концентрат розчиняють в царські воді, після чого додають етанол та цукровий сироп для видалення надлишку HNO3. При цьому іридій і паладій відновлюються до Ir3+ та Pd2+. Подальшим додаванням хлориду амонію виділяють (NH4)2PtCl6. Висушений осад прожарюють при температурі 800—1000 °C: (NH4)2PtCl6=N2 + 6HCl + Pt + H2. Отриману таким чином губчату платину піддають подальшому очищенню повторним розчиненням у царській воді, осадженням (NH4)2PtCl6 і прожарюванням залишку. Потім очищену губчату платину переплавляють на зливки. При відновленні платинових розчинів хімічним або електрохімічним способом отримують дрібнодисперсну платину — платинову чернь.

Застосування[ред.ред. код]

Застосовується для виготовлення хімічного посуду, в електротехніці, ювелірній справі, як каталізатор тощо.

Біологічна роль[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. D.Ulloa, 1778.

Література[ред.ред. код]