Біметали
Бімета́ли (лат. bis — двічі і грец. μεταλλον — метал) — металеві вироби (пластинки, листи, стрічки, дріт і т. ін.), що складаються з двох міцно з'єднаних між собою металів або сплавів.
Зміст |
Застосування [ред.]
Застосовуються з метою економії дорогих і дефіцитних металів або як матеріали із спеціальними властивостями. Широко використовуються в електро-, радіо- і теплотехніці.
Термочутливий елемент [ред.]
Конструкція являє собою відрізок стрічки з біметалу. Один кінець стрічки, як правило, нерухомо закріплений у корпусі пристрою, а інший — через різницю у коефіцієнтах теплового розширення переміщається із зміною температури пластини.
Антифрикційне покриття [ред.]
Покриття або вкладиші, покриті бабітом застосовуються у підшипниках ковзання для зменшення Тертя і зношування.
Термопара [ред.]
Термопара — вимірювальний перетворювач, що використовується в устаткуванні для вимірювання температури, а також для прямого перетворення тепла в електрику. Термопара складається з двох провідників, сполучених кінцями так, що вони утворюють два контакти. Принцип дії термопари базується на термоелектричних явищах.
Методи отримання [ред.]
Біметали найчастіше виготовляють металургійним, рідше гальванічним або гальвано-металургійним способом.
Металургійний спосіб має кілька різновидностей:
- заливання легкоплавкого металу по тугоплавкому
- заливання легкоплавкого металу по тугоплавкому з дальшою деформацією в гарячому або холодному стані способом пресування, прокатки;
- з'єднання металів способом гарячої прокатки — планування.
Найчастіше застосовуються біметали, що належать до 2-го і 3-го різновидів (сталь — мідь, сталь — томпак, сталь — латунь, сталь — алюміній, дюралюміній — алюміній, сталь — нікель, алюміній — мідь, свинець — олово, мідь — срібло, сталь — срібло, сталь — платина та ін.). До литих біметалів (1-й різновид) належать чавунні і сталеві підшипники, залиті антифрикційними сплавами. Останнім часом почали виробляти біметалеві припої.
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
