Плач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дитина плаче

Плач — одна з фізіологічних реакцій людини, що супроводжує стрес. Як правило, виникає при сильному страху, болю, смутку, жалю, злості чи радості.

Механізм плачу[ред.ред. код]

Плач проявляється в особливих дихальних рухах, міміці та сльозотечею. Характерні зміни дихання — за вдиханням наступає не один видих, а ряд то коротких, то протяжних видихів з мінливим ритмом. Дихальна щілина при цьому відкрита, тому плач, подібно до сміху, супроводжується характерними звуками. Кровоносні судини обличчя, особливо очей, наповнюються кров'ю, — обличчя червоніє, а слізні залози, внаслідок рясного припливу крові, починають посилено виділяти сльози. Людина, що плаче, несвідомо закриває очі, щоб протидіяти розширенню кровоносних судин ока. Надмірний приплив крові, пов'язаний з цим розширенням, міг би пошкодити тканини ока, тому повіки перешкоджають переповнення кровоносних судин ока.

Значення[ред.ред. код]

Природні фізичні прояви стресу, до яких відноситься плач, дуже важливі для підтримування здоров'я і зменшення стресу.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.