Покахонтас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Матаока (Покахонтас)
Pocahontas001.jpg
Народився 1595
Вірджинія
Помер 21 березня 1617(1617-03-21)
Грейвсенд

Покахо́нтас — (біля 1595, Вірджинія21 березня 1617, Грейвсенд) легендарна особистість в історії США, індіанська принцеса, яка зіграла значну роль у становленні першої англійської колонії у Вірджинії[1].

Біографічні дані[ред.ред. код]

Покахонтас — це прізвисько, справжнє ім'я індіанської принцеси — Матоака (або Матаок). Це прізвисько на мові алгонкінів означає «неслухняна», «пустунка».

Коли народилася Покахонтас точно не відомо, але імовірно близько 1595 року. Її батьком був знаменитий вождь індіанців Похатан, що зумів об'єднати під своєю владою більше тридцяти племен (близько двадцяти тисяч чоловік), що жили на узбережжі Атлантики[1].

У 1606 році у Вірджинії було засновано перше постійне поселення британських колоністів у Північній Америці — Джеймстаун. Нова колонія спочатку не могла забезпечити себе всім необхідним, в першу чергу продовольством, і потребувала торгівлі з корінними жителями. Однак відносини з індіанцями не складалися, постійно відбувалися сутички і конфлікти, гинули люди.

У грудні 1607 один з керівників Джеймстауна, Джон Сміт, під час вилазки за продовольством був захоплений індіанцями. Однак незабаром він повернувся в селище і розповів дивовижну історію. Сміт говорив, що його привели в індіанське село до вождя Похатан і хотіли стратити, але несподівано на його захист виступила його донька — Покахонтас. Вождь не зміг відмовити дочки і Джон Сміт благополучно повернувся додому[1].

У своїх щоденниках англієць згадує, що за нього заступилися також дві індіанські жінки, які його полюбили. Як би там не було, Сміт повернувся у форт, і принцеса стала часто відвідувати колонію. Завдяки їй конкуренція за землю і природні ресурси між індіанцями і прибульцями так і не перейшла у відкриту війну[2].

Покахонтас рятує життя Смітові. Хромолітографія.

Після травми в 1609 році Сміт повернувся в Англію. У ту зиму колонія пережила найжорстокіший голод за свою історію. Після від'їзду Сміта відносини принцеси з колоністами різко погіршилися. Через кілька місяців вона вийшла заміж за індійця Косуума[2].

У березні 1613 Покахонтас була викрадена англійцями, що вимагали від вождя Похатан звільнити полонених індіанцями поселенців і повернути вкрадені інструменти і зброю. Похатан повернув полонених, але не захотів повертати зброю. З викраденою принцесою Покахонтас поводились дуже ввічливо і шанобливо. Вона жила в селищі Хенріко (або Хенрікус), де добре вивчила англійську мову і багато дізналася про християнську релігію[1].

У березні 1614 року, під час переговорів між колоністами та індіанцями, Покахонтас була надана можливість поспілкуватися з представниками свого народу. Вона попросила індіанських представників передати послання своєму батькові, вождю Похатан. Покахонтас була розчарована тим, що він пошкодував віддати зброю англійцям, оцінивши його дорожче ніж власну доньку. Вона сказала, що залишиться жити з колоністами. У полоні принцеса прийняла християнську віру і отримала ім'я Ребекка. Похаконтас була охрещена в англіканській баптистській церкві. Вона стала першою в історії людиною з корінних індіанців, хто прийняв християнство[2].

У Хенріко Покахонтас познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Джоном Рольфом. Він був удівцем, який присвятив своє життя вирощуванню тютюну і створенню його нових сортів. Будучи глибоко віруючою і благочестивою людиною, він дуже сильно переживав про моральні наслідки одруження на язичниці.

5 квітня 1614 Покахонтас вийшла заміж за Джона Рольфа. Протягом двох років після весілля вони жили на плантації Рольфа, неподалік від Хенріко. 30 січня 1615 у них народився син — Томас Рольф[1].

Через два роки губернатор Вірджинії забрав подружжя Ролфів та їхнього сина Томаса в Англію пропагувати успіхи Джеймстауна. У 1616 році Джон Рольф, Покахонтас, їх син Томас і ще одинадцять індіанців відправилися в Англію. 12 червня вони прибули в порт Плімут, потім перебралися до Лондона.

В цей час в Лондоні жив Джон Сміт, якого дев'ять років тому індіанська принцеса врятувала від смерті. Дізнавшись про її приїзд до Англії, він написав листа дружині короля Англії Якова I, королеві Анні, в якому дуже тепло відгукнувся про Покахонтас і просив королеву поставитися до неї з повагою.

Джон Рольф і Покахонтас брали активну участь у світському житті англійської столиці. На початку 1617 на одному з прийомів Покахонтас випадково зустрілася з Джоном Смітом. Як писав пізніше сам Сміт, їх розмова була вельми прохолодною.

Покахонтас виявилася природженою знаменитістю. Вона ходила в театр, зустрічалася з англійською знаттю і навіть удостоїлася прийому короля Якова I і його дружини королеви Анни Датської 5 січня 1617 року разом з іншими «делегатами» Вірджинії[2][1].

У березні 1617 Джон Рольф вважав свою місію в Англії виконаною. Разом із сім'єю і своїми супутниками він сів на судно, що відправлялось у Вірджинію. Але не встигли вони навіть вийти у відкрите море, як самопочуття Покахонтас різко погіршилось. Судно повернулося в порт, Покахонтас доставили на берег, але вона померла. Джон Ролф писав, що перед смертю Покахонтас сказала йому: «Все коли-небудь помирає, головне, що наш син залишається жити». Сама Покахонтас прожила всього лише двадцять два роки.

Невідома точна причина смерті Покахонтас, але швидше за все це була якась інфекційна хвороба, наприклад, віспа. Покахонтас була похована в містечку Грейвсенд в Англії. Точне місце її могили невідомо, але поряд з церквою Грейвсенд було встановлено пам'ятник Покахонтас[1].

Її єдина дитина, Томас, виховувався в Англії дядьком Ролфа. По досягненню повноліття він покинув Англію і вирушив на батьківщину своєї матері, де незабаром став офіцером і прийняв командування фортом в західному Хенріко на річці Джеймс.Томас став одним з найбагатших поселенців. Історія нічого не говорить про його особисте життя, проте мільйони американців з гордістю стверджують, що походять від самої Покахонтас[2].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Barbour, Philip L. Pocahontas and Her World. — Boston: Houghton Mifflin Company, 1970. — ISBN 0-7091-2188-1

Примітки[ред.ред. код]