Поповка (Нижньокамський район)
|
Поповка
.jpg) Координати 55°25′43″ пн. ш. 51°30′40″ сх. д. / 55.42861111113877826° пн. ш. 51.51111111113877428° сх. д.Координати: 55°25′43″ пн. ш. 51°30′40″ сх. д. / 55.42861111113877826° пн. ш. 51.51111111113877428° сх. д.
|
Поповка — селище в Республіці Татарстан, Нижньокамському районі. У XVIII—XIX століттях носило назву Уратьма чи Уратьма-Поповка. Селище знаходиться на березі річки Уратьма[ru]. Адміністративно належить до Шереметєвського сільського поселення. У селі знаходиться пам'ятка архітектури місцевого значення — Стрітенська церква 1860-х років побудови.
Географія та адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Поповка знаходиться в 40 км на південний захід від районного центру міста Нижньокамськ. Воно лежить у нижній течії невеликої річки Уратьми, притоки Ками. Центр сільського поселення Шереметьєвка знаходиться на півдні від села, через нього проходить автодорога Чистополь — Нижньокамськ. У селищі наявні 3 вулиці: Сонячна, Молодіжна та Шкільна, спрямовані з півночі на південь. Окрім автодороги до Шереметьєвки наявна дорога до села Наріман.
У XVIII—XIX століттях село належало до Богородської волості Чистопольського повіту Казанської губернії. У 1920—1930 роках належало до Чистопольського кантону Татарської АРСР. У 1930—1963 роках було в складі Шереметьєвського району, у 1963—1965 — Челнінського, а з 12 січня 1965 — Нижньокамського району Татарської АРСР[2]. З 2005 року входить до складу Шереметьєвського сільського поселення[3].
Історія[ред. | ред. код]
Село Уратьма існує з середини XVIII століття[2]. У 1790-ті — 1830-ті роки належало казанському губернатору Миколі Лаптеву[ru] та його нащадкам. У 1835 році її придбав генерал-лейтенант Іван Анатолійович Нератов, який, вийшовши у відставку зі служби 17 листопада 1846 року, оселився тут з родиною[4].
Після його смерті вдова Фавста Єрмолаївна (уроджена Великопольська) найняла лікарем молодого випускника Казанського університету Никанора Хржонщевського, який працював у неї у 1859—1860 роках[5]. Тут він і одружився зі своєю дружиною Єлизаветою Нератовою (за іншими даними — Степановою).
На гроші Фавсти Нератової 1866 року було побудовано кам'яну Стрітенську церкву[4]. З 1867 року в селі працювала земська школа[2].
На початок XX століття в селі існували 2 водяні млини та винокурний завод. Працювали 2 крамниці[2].
Інфраструктура та економіка[ред. | ред. код]
У Поповці на початок 2000-х років працювала початкова школа, був сільський клуб. Мешканці переважно займаються вирощуванням польових культурних рослин та молочним скотарством[2].
Населення[ред. | ред. код]
Населення села за етнічним походженням — росіяни. До реформи 1861 року кріпосні селяни належали до поміщицьких[2].
У 1897 році в селі мешкало 738 осіб, з них 361 чоловік та 377 жінок[6].
Демографія за джерелом[2]:
| Рік | 1782 | 1859 | 1897 | 1908 | 1920 | 1926 | 1949 | 1958 | 1970 | 1979 | 1989 | 2002 | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Кількість населення, осіб | 64 (чоловіки) | 834 | 691 чи 738 | 719 | 870 | 898 | 587 | 413 | 422 | 322 | 183 | 144 |
Стрітенська церква[ред. | ред. код]
Храм Стрітення Господня розташований на північ від сучасного селища, є пам'яткою архітектури місцевого значення, охороняється за постановою Кабінета Міністрів Республіки Татарстан від 28.01.1993 № 39[7]. Церкву побудовано з червоної цегли в псевдоруському та еклектичному стилях. Церква однопрестольна, з невеликою триярусною дзвінницею. Сама церква побудована як «восьмерик на четверику» — на чотиригранній основі восьмигранний другий ярус, з парою вікон на кожній верхній грані. Склепіння напівкругле.[8]
Священником у 1884—1917 роках був випускник Казанської семінарії Андрій Геннадійович Кудрявцев[8].
Поблизу церкви була садиба Нератових, нині зруйнована. Станом на 2016 рік будівля церкви стоїть зачинена, не використовується, стан задовільний[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЗКТМУ
- ↑ а б в г д е ж Поповка Татарская энциклопедия, Т. 4 (2008). Институт Татарской энциклопедии и регионоведения АН РТ(рос.)
- ↑ Закон Республики Татарстан от 31 января 2005 года N 31-ЗРТ «Об установлении границ территорий и статусе муниципального образования „Нижнекамский муниципальный район“ и муниципальных образований в его составе»(рос.)
- ↑ а б Нератова Е. И. «К биографии командира Ижевского оружейного завода И. А. Нератова. Семейные предания и архивные материалы» Война и оружие: Новые исследования и материалы. Труды Четвертой международной научно-практической конференции. 15–17 мая 2013. Часть 3, с. 323—328(рос.)
- ↑ Anton Żawrocki (2012). Profesor Nikanor Chrząszczewski (1836-1906) - lekarz, uczony, działacz społeczny. Pamiętnik Towarzystwa Lekarskiego Warszawskiego (пол.).(пол.)
- ↑ Населённые места Российской Империи в 500 и более жителей с указанием числа населения, преобладающего вероисповедания по данным первой всеобщей переписи населения в 1897 году (1905)
- ↑ а б Объекты культурного наследия Республики Татарстан: Казань: Иллюстрированный каталог / Составитель и главный редактор А. М. Тарунов ; Министерство культуры Республики Татарстан. — Москва: НИИЦентр, 2018. — 984 с., ил. — ISBN 978-5-902156-43-7 [Архівовано 2020-02-24 у Wayback Machine.], с. 588(рос.)
- ↑ а б Храм Сретения Господня, село Поповка. Портал «Православие в Татарстане»(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- ПОПОВКА Татарская энциклопедия, Т. 4 (2008). Институт Татарской энциклопедии и регионоведения АН РТ(рос.)