Кама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кама
Kama River (16x9 photo).jpg
Витік село Куліга (Удмуртія), Верхньокамська височина
Гирло Камська затока Куйбишевського водосховища (Волга)
Країни басейну Росія Росія
Довжина 1 805 км
Середньорічний стік 3 800 м³/с
Площа басейну 507 000 км²
Притоки Праві

Ліві

Кама на Вікісховищі

Ка́ма (рос. Кама, удм. Кам, тат. Чулман, Чолман) — річка у європейській частині Росії, ліва і найбільша притока Волги. Довжина — 1 805 км, площа басейну — 507 000 км².

Характеристика[ред.ред. код]

Течія[ред.ред. код]

Бере початок в центральній частині Верхньокамської височини Східно-Європейської рівнини з чотирьох джерел, розташованих поблизу села Куліги Удмуртія. Тече в основному між височинами Високого Заволжя по широкій долині. У верхів'ях (від витоків до гирла річки Пільви) річище нестійке і звивисто, на заплаві стариці. Після впадіння ріки Вішера стає багатоводною рікою; береги змінюються: правий залишається низовинним і носить переважно луковий характер, лівий майже скрізь стає піднесеним і місцями урвистим. На цій ділянці багато островів, зустрічаються мілини і перекочування. Нижче за впадіння ріки Білої у Ками високим стає правий берег і низьким лівий. У низов'ях Кама тече в широкій (до 15 км) долині, ширина річища 450–1200 м; розбивається на рукави. Нижче за гирло річки В'ятка ріка впадає в Камську затоку Куйбишевського водосховища (підпір від якого іноді доходить до гирла річки Білої).

Річковий басейн[ред.ред. код]

Басейн річки Кама

У басейні ріки Кама 73 718 річок, з них 94,5% складають дрібні річки завдовжки менше 10 км. Основні притоки ліворуч — Південна Кєльтма, Вішера з Колвой, Чусовая з Силвою, Біла з Уфою, Гик, Зай; праворуч — Коса, Обва, В'ятка. Всі праві притоки Ками (Коса, Уролка, Кондас, Іньва, Обва) і частина лівих (Весляна, Лун'я, Леман, Південна Кельтма) — це рівнинні ріки, текучі з півночі. Гірські, холодні і стрімкі річки беруть початок в Уральських горах і впадають в ріку Кама ліворуч (Вішера, Яйва, Косьва, Чусова і низка їх приток).

Морфометричні характеристики[ред.ред. код]

На річці створено 3 водосховища і ГЕС: від гирла ріки Уролка (996 км від гирла Ками) починається Камське водосховище (Камська ГЕС), нижче — Воткінське водосховище (Воткінська ГЕС), за ним — Нижньокамське водосховище (Нижньокамська ГЕС).

Живлення переважне снігове, а також підземне і дощове; за весняну повінь (березень — червень) проходить більш 62,6% річного стоку, влітку і восени — 28,3%, взимку — 9,1%. Коливань рівня до 8 м у верхів'ях і 7 м в низов'ях. Середня витрата у Камської ГЕС 1630 м³/сек, у Воткинської ГЕС близько 1750 м³/сек, у гирлі близько 3500 м³/сек, найбільший біля 27 500 м³/сек. Замерзання супроводжується рясним утворенням внутрішньоводного льоду і льодоходом від 10 до 20 діб. Льодостав з початку листопада у верхів'ях і кінця листопада в низов'ях до квітня. Весняний льодохід від 2—3 до 10—15 діб. Створення водосховищ поліпшило судноплавні умови. Кама судноплавна до селища Керчевський (966 км) — найбільшого сплоточного рейду, а у високу воду — ще на 600 км. Судноплавні глибини на нижній Камі підтримуються днопоглиблювальними роботами.

Притоки[ред.ред. код]

Праві притоки[ред.ред. код]

Ліві притоки[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Екологія[ред.ред. код]

Використання[ред.ред. код]

Політична географія[ред.ред. код]

Основні порти і пристані: Солікамськ, Березнікі, Льовшино, Перм, Краснокамськ, Чайковський, Сарапул, Камбарка, Набережні Челни, Чистополь. Від Пермі регулярні пасажирські рейси до Москви, Нижнього Новгорода, Астрахані і Уфи.

Міста:

Місто
Кількість жителів
Солікамськ 97 269
Усольє 5 378
Березники 165 950
Чермоз 4 065
Добрянка 35 814
Перм 987 200
Краснокамськ 52 633
Нитва 20 464
Оханськ 7 601
Оса 22 466
Чайковський 82 898
Сарапул 99 385
Камбарка 12 271
Агідель 18 992
Мензелінськ 16 391
Менделєєвськ 22 257
Набережні Челни 507 900
Элабуга 70 024
Нижньокамськ 226 895
Чистополь 61 111

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]