Посвірж золотогузий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Посвірж золотогузий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Посвірж (Sicalis)
Вид: Посвірж золотогузий
Sicalis uropigyalis
(d'Orbigny & Lafresnaye, 1837)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Emberiza uropigyalis
Sicalis uropygialis
Посилання
Вікісховище: Sicalis uropigyalis
Віківиди: Sicalis uropigyalis
ITIS: 997770
МСОП: 22723316
NCBI: 1226211

Посві́рж золотогузий[2] (Sicalis uropigyalis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 14 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия жовті, на обличчі сіра "маска". Спина сірувата, поцяткована темними плямками, крила і хвіст темно-сірі, нижня частина тіла зеленувато-жовта. У самиць голова оливково-жовта, на потилиці темні плямки. Верхня частина тіла темно-сіра, нижня частина тіла жовтувата.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

  • S. u. sharpei (Berlepsch & Stolzmann, 1894) — Анди на північному заході і в центрі Перу (від Кахамарки до Хуніна);
  • S. u. uropigyalis (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) — Анди на півдні Перу, в Болівії, на півночі Чилі (на південь до Антофагасти) та на північному заході Аргентини (на південь до Тукуману).

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Золотогузі посвіржі мешкають в Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть на сухих високогірних луках пуна та серед скель. Зустрічаються на висоті від 3500 до 4800 м над рівнем моря, в Чилі на висоті від 2500 м над рівнем моря. Живляться насінням, комахами та їх личинками.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Sicalis uropigyalis. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.