Вибухові речовини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
1,25-фунтові заряди знищення M112, до складу яких входить вибухова речовина C-4, на купі списаної зброї, призначеної для знищення.

Вибухо́ві речови́ни (ВР) — хімічні сполуки або механічні суміші речовин, здатні під впливом зовнішньої дії (початкового імпульсу) до швидкого самопоширюваного перетворення (вибуху) з виділенням великої кількості теплоти та утворенням газів, здатних спричиняти руйнування і переміщення оточуючого середовища.

Вибухові речовини використовуються у зброї, будівництві, гірництві тощо.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Вибуховими можуть бути речовини або суміші будь-якого агрегатного стану. Широке застосування в гірничій справі отримали так звані конденсовані ВР, які характеризуються високою об'ємною концентрацією теплової енергії.

Роботоздатність ВР[ред.ред. код]

Роботоздатність вибухової речовини — здатність продуктів детонації ВР виконувати роботу при їхньому розширенні. Величина роботоздатності ВР пропорційна роботі адіабатного розширення продуктів вибуху. Практично відносну роботоздатність ВР оцінюють за лункою викиду, за величиною розширення каналу в свинцевій бомбі (проба Трауцля) при вибуху стандартного заряду ВР (див. проба ВР), або за величиною відхилення балістичного маятника. Про роботоздатність, виражену в одиницях роботи, судять за кутом відхилення балістичної мортири. Критерієм відносної роботоздатності вибухових речовин можуть бути також величини тротилового еквівалента, обчислені за відповідними формулами або за експериментальними вимірами параметрів повітряних ударних хвиль (імпульс фази стиску хвилі або надлишковий тиск на її фронті).

Класифікація вибухових речовин[ред.ред. код]

Розрізняють три основні групи вибухових речовин ВР:

ВР також розрізняють:

  • за основними формами перетворення,
  • за призначенням,
  • за хімічним складом,
  • за фізичним станом.

Метальні і бризантні ВР[ред.ред. код]

За характером перетворення в умовах експлуатації ВР поділяють на метальні (або порохи) та бризантні. Перші використовують в режимі горіння, наприклад, у вогнепальній зброї і ракетних двигунах, другі  — в режимі детонації, наприклад, у боєприпасах і на вибухових роботах.

Бризантні ВР, які застосовуються в промисловості, називають промисловими ВР.

За сприйнятливістю до зовнішніх впливів бризантні ВР поділяють на первинні і вторинні. До первинних відносять ВР, здатні вибухати в невеликій масі при підпаленні (швидкий перехід горіння в детонацію). Вони також значно чутливіші до механічних впливів, ніж вторинні. Детонацію вторинних ВР викликають ударно-хвильовим впливом за допомогою невеликої маси первинних ВР, вміщених в капсуль-детонатор. Тому первинні ВР називають також ініціюючими.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Див. також Токсичність вибухових речовин.

За хімічним складом ВР поділяють на індивідуальні сполуки і вибухові суміші.

До індивідуальних вибухових речовин, що є хімічними сполуками, належать нітросполуки, зокрема ароматичного ряду (наприклад, тринітротолуол, тринітрофенол), ефіри та солі азотної кислоти (нітрогліцерин, піроксилін, нітрат амонію) тощо.

Найпоширеніші вторинні індивідуальні ВР — азотовмісні ароматичні, аліфатичні і гетероциклічні органічні сполуки, зокрема нітросполуки (тротил, тетрил, нітрометан), нітроаміни (гексоген, октоген), нітроефіри (нітрогліцерин, нітрогліколі, нітроклітковина, ТЕН).

З неорганічних сполук до ВР належить аміачна селітра.

Найпоширенішим видом бризантних вибухових сумішей є ВР, що містять як окиснювач нітрат амонію (амоніти, амотоли, амонали) та суміші індивідуальних ВР, наприклад, динаміт. Суміші тротилу з гексогеном або теном (пентоліт), найпридатніші для виготовлення шашок-детонаторів. Крім вказаних компонентів, в залежності від призначення ВР в них можуть вводитися й інші речовини для надання ВР певних експлуатаційних властивостей, наприклад, сенсибілізатори, що підвищують сприйнятливість до ініціювання, або, навпаки, флегматизатори, що знижують чутливість до зовнішніх впливів; гідрофобні добавки — для надання ВР водостійкості; пластифікатори, солі-гасителі полум'я — в запобіжних ВР.

Фізичний стан[ред.ред. код]

За фізичним станом ВР класифікують на порошкоподібні, гранульовані, пресовані, литі, пластичні, текучі.

Умови застосування[ред.ред. код]

За умовами застосування ВР поділяють на:

  • незапобіжні для висадження тільки на земній поверхні (клас І),
  • незапобіжні для висадження на земній поверхні і у вибоях шахт, в яких відсутнє виділення горючих газів і пилу або застосовується інертизація привибійного простору (клас ІІ),
  • запобіжні — допущені в шахти і підземні рудники з пилогазовим режимом (класи III—VII).

Безпека[ред.ред. код]

Попереджувальний знак вибухових речовин

Робота з вибуховими речовинами, їхнє зберігання й транспортування вимагають строгого дотримання правил техніки безпеки. Право власності на вибухові речовини, їхнє виробництво та використання регламентується законодавством відповідної країни. При транспортуванні вибухові речовин відповідно маркуються.

ЧУТЛИВІСТЬ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН[ред.ред. код]

Це міра сприйнятливості ВР до певних видів зовнішнього впливу (імпульсу). Залежить від властивостей ВР, її стану (порошкоподібна, ґранульована, лита і т.і.), температури, вологості і т.д. Розрізняють Ч. до механічної дії (удар і тертя) і теплових впливів (нагрівання), іскрового розряду (розряд статичної електрики), до ударно-хвильового імпульсу (ударна хвиля, первинні засоби ініціювання). Мірою Ч. служить величина імпульсу початкового, яка визначається т-рою спалаху ВР, мінімальною відстанню передачі детонації від бойка до заряду, масою проміжного детонатора і т.п. Ч. характеризує ступінь безпеки поводження з ВР і залежить від її хім. структури, фіз. властивостей.

Вибухові речовини у гірництві[ред.ред. код]

Подрібнююча властивість ВР[ред.ред. код]

ПОДРІБНЮЮЧА ВЛАСТИВІСТЬ ВИБУХОВОЇ РЕЧОВИНИ (ВР) — властивість ВР руйнувати під час вибуху певний об'єм навколишньої гірської породи, здійснюючи при цьому необхідне роздроблення.

ПИТОМА ЕНЕРГІЯ ЗАРЯДУ ВИБУХОВОЇ РЕЧОВИНИ — розрахункова енергія заряду вибухової речовини, що припадає на 1 м3 гірського масиву, який підлягає руйнуванню. Виражається у Дж/м3.

Проба ВР[ред.ред. код]

ПРОБА ВР (рос. проба ВВ, англ. test of explosives, нім. Sprengstoffprobe f) — спосіб дослідження вибухових речовин (ВР), який дозволяє визначити їх вибухові характеристики. Розрізняють пробу ВР: на бризантність, на подрібнюваність ВР, на працездатність ВР (проба Трауцля).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]