Процес Кролла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Процес Кролла — це спосіб пірометалургійного виробництва титану шляхом відновлення його магнієм з тетрахлориду титану TiCl4. Процес Кролла, розроблений і запатентований в 1940 році[1] люксембурзьким металургом Вільямом Джастіном Кроллом, витіснив процес Хантера і став основою промислового виробництва титану[2].

Спосіб процесу[3][ред. | ред. код]

Вихідною сировиною процесу є титанові руди ільменіт (31,6 %Fe — TiO3) та рутил (60 % — TiO2). Щоб отримати рутил (TiO2) з ільменіту, його відновлюють вуглецем (деревним вугіллям, антрацитом) в електродуговій печі.

.

За високої температури в печі (1600—1800 оС) залізо навуглецьовується, утворюючи чавун, а низькі оксиди титану переходять у шлак і спливають на поверхню розплаву. Шлак і чавун окремо розливають у виливниці. Під час випуску шлаку, його зберігання та переробки низькі оксиди переходять в ТіО2. Після магнітної сепарації (для відокремлення частинок із залізом), подрібнення, змішування із зв'язкою (нафтовий кокс, кам'яновугільна смола) та обпалювання за 800 оС (для видалення летких речовин) із шлаку формують пористі брикети з концентрацією вуглецю 20-25 %. В герметичних печах електроопору брикети хлорують в присутності відновника — вуглецю. За температури 800—1250 оС утворююється газоподібний чотирихлористий титан за реакцією

.

Після охлодження парогазової суміші в конденсаторних установках отримують рідкий чотирихлористий титан, забруднений хлоридами інших металів. Його очищують фільтруванням та ректифікуванням. Чистий TiCl4 відновлюють магнієм до металевого титану за температур приблизно 800—1000 °C в атмосфері захисного газу (гелій, аргон) в герметичній реторті з неіржавної сталі, поміщеної в електричну піч опору:

.

Рідкий MgCl2 періодично зливають. Частинки відновленого титану спікаються в пористу масу — титанову губку, просочену магнієм і хлористим магнієм. Очищення губки від цих залишків здійснюють вилуговуванням або вакуумною дистиляцією.

Титанова губка є основою виробництва технічного титану й титанових сплавів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. US-Patent 2.205.854 (PDF)
  2. Kroll, W.J. (1955). «How commercial titanium and zirconium were born». Journal of the Franklin Institute. 260 (3): 169. doi:10.1016/0016-0032(55)90727-4.
  3. Habashi, F. (ed.) Handbook of Extractive Metallurgy, Wiley-VCH, Weinheim, 1997.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Попович В. В., Попович В. В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Підручник.- Львів: Світ, 2006. — 624 с.