Антрацит

Антрацит
Загальні відомості
Генезис	метаморфічна порода
Мінеральний склад
Кислотність
Ідентифікація
Колір	чорний, сіруватий
Структура (петрографія)	шарувата
Текстура (петрографія)
Форма залягання	пласти, лінзи
Окремість	пластова
Різновиди
Питома вага	1,35—1,5 г/см³
Практичне значення
висококалорійне паливо

Антраци́т (грец. ανθραξ — вугілля), твердий, високої щільності, блискучий різновид вугілля, що містить більш 90 % вуглецю і має низький відсоток домішок. Горить без полум'я, диму і запаху. Високоякісне енергетичне паливо.

Загальна характеристика

Антрацит.

Найбільш метаморфізований різновид вугілля кам'яного, що має високу теплотворну здатність. Злам раковистий, зрідка зернистий. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500—1700 кг/м³, твердість 2—2,5; теплотворна здатність 33…35 МДж/кг — 8000—8600 ккал. Антрацит не спікається і дає порошок.

Хімічні властивості антрациту: вуглецю 92—97%, водню 2—3%, кисню 2—3%, азоту — 1%, фосфору—0,01%, вологи 2—4% , золи 3—9% , летких речовин 2—8%, сірки 1—3%. Під мікроскопом антрацит в тонких шліфах непрозорий, рослинні залишки невиразні. Вивчення китайських антрацитів дозволило виявити в них деревну структуру, смоляні тіла, кутикулу, макро- та мікроспори.

Генезис

Найбільша кількість антрациту утворилася внаслідок регіонального метаморфізму при зануренні вугленосних товщ в область підвищених температур і тиску. Температура при формуванні антрацитів в умовах регіонального метаморфізму знаходилася, імовірно, в інтервалі 350—550 °C.

Поширення

Антрацит не самозапалюється і витримує перевезення на значні відстані. Присутній в різних районах Донецького кам'яновугільного басейну у вигляді шарів значної потужності, головним чином у відкладах карбонової та пермської систем. Крім того, антрацит виявлено у Західному Сибіру та на східних схилах Уралу. За кордоном поклади антрациту відомі в Китаї, Америці, Франції та інших країнах.

Застосування

Антрацит широко застосовується як високоякісне енергетичне паливо, а також як сировина у чорній (використовують так званий термічний антрацит, який одержують шляхом прожарювання антрациту особливого гатунку в шахтних печах при температурі до 1350 °C) та кольоровій металургії, хімічній та електротехнічній промисловості тощо. Антрацит — вуглецева сировина при виготовленні абразивів, відновлювачів, електродів. В Україні є на Донбасі (Східний Донбас). В структурі балансових запасів вугілля України антрацити становлять 11,3%.

Порівняльні характеристики в ряду гумітів

Мікроструктура антрациту.

Антрацити належать до найзріліших гумітів. В порівнянні з кам'яним вугіллям, антрацити є найблискучішими і найтвердішими утвореннями з дійсною густиною — (1,4 –1,7) • 10³ кг/м³. Колір антрацитів чорний або сірувато-чорний, блиск металічний з жовтим відтінком. Антрацити розрізняються за характером будови: масивні, грубо-, середньо- і дрібнозернисті. Типові антрацити виявляють деякі властивості, не характерні для кам'яного вугілля, наприклад, підвищену електропровідність. Антрацити — це не остання стадія перетворення гумітів. Вважається, що у відповідних умовах антрацит може через проміжні стадії перетворитися на графіт. У такому разі безперервний ряд гумітів

торф → буре вугілля → кам'яне вугілля → антрацит

закінчується графітом.

Між всіма типовими представниками в цьому ряді гумітів, на стиках, є перехідні утворення з проміжними властивостями: між торфом і бурим вугіллям — поховані торфи, між бурим вугіллям і довгополуменевим кам'яним вугіллям — вугілля марки БД, між пісним кам'яним вугіллям і антрацитами — напівантрацит.

Є перехідні утворення також між антрацитом і графітом (dr = 2,2 — 2,23 • 10³ кг/м³>). До них належать суперантрацити, або графітисті антрацити (dr = 1,75 — 1,9 • 10³ кг/м³), які зустрічаються на Уралі. До перехідних утворень між суперантрацитом і графітом зараховують так звані антраксоліти, одним з представників яких є шунгіт. Малозольний різновид шунгіту (dr = 1,84 — 1,98 • 10³ кг/м³) є матеріалом чорного кольору, дуже твердим, з сильним блиском і синюватим відливом, на вигляд схожим на антрацит.

Див. також

• Метаантрацит
• Напівантрацит
• Суперантрацит

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• В. І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В. В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
• Жемчужников Ю. Н. Общая геология ископаемых углей. Изд. 2. М., 1948. (рос.)
• Гапеев А. А. Твердые горючие ископаемые. М., 1949. (рос.)
• Аммосов И. И. и Тан Сю-и, Стадии изменения углей и парагенетические отношения горючих ископаемых, М., 1961. (рос.)
• Жемчужников Ю. А., Гинзбург А. И., Основы петрологии углей, М., 1960. (рос.)

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.